відеоархів

Останні відео

Видання ICO


Організаційно-дослідна робота

Версія для друку
03.11.2017

Презентація книги Гайдуцького П.І. «НеЗабуті реформи в Україні»

Презентація книги

«НеЗабуті реформи в Україні»

І. Вступ: Чому така назва книги і чому вона з’явилась на світ?

1. Після «помаранчевого» майдану 2004 р. в Україні з вуст очільників влади періодично почали появлятись заяви, що «ніяких реформ «попередники» не проводили і лише ми «наступники» починаємо масштабні і радикальні реформи».

Ось деякі з таких висловів:

  • «Ніхто не хоче і пальцем торкнутися до реформ села... Немає більш нереформованого сектору, аніж сільське господарство» (В.Ющенко, 28.03.2009 р.).
  • «Справжні реформи нікому в політиці не потрібні. Потрібне тільки реформаторське базікання для народу» (Ю.Тимошенко, 19.05.2010 р.).
  • «Сьогодні вперше за роки незалежності президент Янукович почав робити реформи. Ні Ющенко, ні Кучма до них не приступали» (Л.Кравчук, 29.12.2010 р.).
  • «За останній рік в країні проведено стільки реформ, скільки не було за останні 20 років» (М.Азаров, 22.06.2011 р.).
  • «Усі реформи, які ми здійснюємо, проходять під кутом євроінтеграції... Це велика робота, яка в Україні за 20 років незалежності не проводилася» (В.Янукович, 27.01.2012 р.).

2. Після «Євромайдану» 2014 р. такі заяви почастішали і стали більш категоричними. Ось лише окремі з них:

  • «Ми зробили за рік те, що не робилось протягом останніх 20 років» (А.Яценюк, 19.03.2015 р.).
  • «Якщо говорити про реформи, то за півтора роки ми зробили більше, ніж за 25 років» (П.Порошенко, 01.07.2016 р., 4.07.2017 р.).

Словом, кожна наступна влада категорично не признавала реформи попередньої, натомість роздувала власний реформаторський популізм.

Це парадокс українського політикуму.

3. Останнім часом влада намагається заручитися похвальними оцінками своїх реформ ще й з боку зарубіжних офіційних і неофіційних осіб.

  • Так, новий посол США М.Йованович всього через кілька місяців роботи в Україні, в червні 2016 р. сказала: «Україна зробила більший прогрес у сфері реформ за останні два роки, ніж за всі 23 роки незалежності».
  • Згодом її дослівно повторили інші дипломати і радники:

Посол ЄС Х.Мінґареллі;

Посол Великобританії Джудит Гоф;

Екс-генсек НАТО А.Расмуссен (п/ш радник Президента України);

Л.Бальцерович (польський радник президента України);

І.Міклош (словацький радник прем’єр-міністра України).

Згадані зарубіжні політики були далекі від України, як територіально, так й інформаційно, в той час, коли в Україні проводились справжні реформи.

4. Очевидно це непереборне бажання очільників нинішньої влади похвали своїх реформ.

Але що ж тоді казати тим українським керівникам і фахівцям, які дійсно проводили реформи, і які вони дали вагомий результат?

Отже треба було дати відповідь на питання: хто які реформи проводив, і які були результати.

Це особливо актуально тому, що ця критика найбільше стосується 1995-2004 рр., коли президентом був Л.Кучма, і коли було найбільше успішних реформ.

Але це лише привід.

Головна мета книги – дати об’єктивну характеристику реформ в Україні та їх результатів за різні президентські періоди.

Важливо з’ясувати, що є реформою, а що є звичайним латанням доріг, і т.д. і т.п.

Важливо дослідити технологію та менеджмент успішних реформ.

Нарешті важливо з’ясувати: скільки було реформ 20, 60 чи 144?

ІІ. Галузеві реформи (слайди 1-11)

Зупиняюсь лише на основних галузевих реформах і головним чином на їх результатах.

1. Реформа власності (слайд 1)

Зі слайду добре видно в які роки була здійснена основна приватизація.

І за кількістю підприємств, і за рівнем приватизаційних надходжень.

Хіба можна говорити, що у 1995-2004 рр. не було реформи власності?

Це ж нісенітниця.

2. Грошова реформа (слайд 2)

Зі слайду видно, в які роки була більш стабільна інфляція, стабільний курс і водночас найбільший приріст ЗВР. Це 2000-2004 рр.

А далі пішли якісь суперечливі і навіть деструктивні процеси.

Хіба можна заперечувати, що грошова реформа у 1996 р. і вона дала найкращі результати у 2000-2004 рр.?

3. Підприємницька реформа (слайд 3)

Зі слайду видно, що найбільший прорив в розвитку підприємництва відбувся у 2000-2004 рр.

Після того був застій.

Хіба можна відкидати проведені у 1995-2004 рр. реформи у сфері підприємництва та дерегуляції?

4. Податкова реформа (слайд 4)

Зі слайду видно, що найбільш радикальні зміни у податковій сфері мали місце у 2000-2004 рр.

Хіба можна на це закривати очі і казати, що не було податкової реформи.

5. Фінансово-бюджетна реформа (слайд 5)

Зі слайду видно, в які роки бюджет найбільше наповнювався за рахунок запозичень: внутрішніх і зовнішніх.

Звідси постає питання: який період можна назвати реформаторським:

- той, де запозичень було найменше?

- чи той, де було найбільше, а інколи на грані дефолту?

6. Реформи у промисловості (слайд 6)

Зі слайду видно, в які періоди в Україні був зроблений прорив з глибокої кризи у високе зростання, а коли – навпаки: з високого зростання – спад у стагнацію.

І, до речі, коли ці показники були кращі в Україні, ніж в Росії, а коли навпаки?

То питається: коли були реформи?

Питання риторичне.

7. Реформи в енергетиці (слайд 7)

З наведеного слайду видно, в які періоди Україна мала найкращі показники в нафтоенергетиці, а коли найгірші.

Як були завантажені НПЗ, нафтотранспортна система, яким було вітчизняне виробництво та імпорт нафтопродуктів.

Постає питання: коли були реформи? Коли в галузі було зростання, чи коли був занепад?

8. Реформа в АПК (слайд 8)

Зі слайду добре видно, коли в АПК були реформи і результати, а коли ні реформ, ні результатів.

То хіба можна піддавати сумніву показники 2000-2004 рр. і говорити, що тоді не було реформ?

Це просто невігластво!

9. Реформи в інвестиційно-інноваційній сфері (слайд 9)

Зі слайду добре видно, коли була позитивна динаміка показників у цій сфері, а коли стагнація і спад.

То коли тут були реформи, а коли їх не було?

10. Соціальні реформи (слайд 10)

Із слайду видно, в які періоди були вищі темпи реальних доходів населення при нижчому навантаженні на Державний бюджет та Пенсійний фонд.

До того ж добре видно соціально-економічні пропорції:

- у 2000-2004 рр. – вони оптимальні;

- у 2005-2009 рр. та у 2010-2013 рр. – диспропорції.

Це і дало зворотні диспропорції у 2014-2016 рр.

11. Реформи у сфері ЖКГ (слайд 11)

Зі слайду видно, як зростала заборгованість перед ЖКГ.

І при цьому зростала частка бюджетних субсидій населенню за послуги ЖКГ.

До речі, ще у 2000-2004 рр. змогли створити 719 ОСББ, а через 15 років – лише у 2,5 рази більше.

То коли були реформи, і яка їх ефективність?

ІІІ. Узагальнені результати реформ (слайд 12)

1. Період 1991-1994 рр. (Л.Кравчук) був найважчий. Середньорічний спад ВВП становив 13,9%, що значною мірою спричинено глибокою трансформаційною кризою перехідного періоду. Падіння було домінантою цього періоду.

2. У 1995-1999 рр. (Л.Кучма) трансформаційна криза ще тривала, але економіка вже впевнено виходила з неї. Середньорічні темпи спаду ВВП зменшилися проти попереднього періоду в 2,5 раза – до 5,5%. Це свідчило про гальмування занепаду, який завершився зупиненням спаду в 1999 році.

3. У 2000-2004 рр. (Л.Кучма) були отримані перші позитивні результати від реформ, завдяки чому Україна мала рекордні середньорічні темпи приросту ВВП (8,4%). Це був переконливий результат економічного зростання.

4. У 2005-2009 рр. (В.Ющенко) гальмування реформ і неадекватна реакція влади на кризу спричинили спад середньорічних темпів приросту ВВП до 1,1%. Тоді влада не змогла реалізувати потужний потенціал, сформований у 2000-2004 роках. Це був період втрачених можливостей.

5. У 2010-2013 рр. (В.Янукович) через гальмування реформ влада теж не могла забезпечити можливих темпів зростання економіки. Середньорічний приріст ВВП у цьому післякризовому періоді становив всього 2,4%. Тим часом для економіки післякризового періоду збільшення ВВП потрібне не нижче 5%. В іншому разі – це деградація. Влада реально могла забезпечити наповнення ВВП не нижче, ніж у докризові 2005-2008 рр., тобто 5,5%. Однак замість цього в Україні поширилися тінізація, офшоризація, олігархізація економіки, кланократія. Це був період вкрадених у народу України можливостей.

6. У 2014-2016 рр. (П.Порошенко) Україна опинилася не просто в економічній, але й у воєнно-економічній кризі. Спад ВВП становив -4,8%. Однак ґрунтовний аналіз показав, що він був спричинений не тільки війною, але й нездійсненними реформами та нереалізованими можливостями. Водночас це був період, коли відновилися не тільки негативні кризові процеси, але й позитивні реформаторські наміри. Цей час можна умовно назвати періодом стагнації.

ІV. Висновки.

Отже за 27 років піком розвитку України був період президентства Л.Кучми.

У 1994 р., коли він став президентом, ВВП України впав на 22,9%.

Це було передостаннє місце серед 29 постсоціалістичних країн.

У 2004 р. (останньому році президентства Л.Кучми) Україна мала рекордний приріст ВВП (12,1%) - перше місце серед 29 постсоціалістичних країн.

Отже, Л.Кучма прийняв Україну з найбільшим спадом економіки, а передав – з найвищим її зростанням.

Період 2000-2004 рр. був найбільш успішним щодо проведення реформ та їх результатів.

Заперечувати такі очевидні факти – це лукавство або ж невігластво.

Ще більшим цинізмом є твердження, що реформ при Л.Кучмі не було.

Подібні заяви лунали з вуст очільників держави, які самі або не брались за реформи, або їх не проводили, або не завершували.

При цьому, для честі Л.Кучми, він публічно ніколи не давав оцінки псевдореформам і псевдореформаторам. 


Завантажити презентацію доповіді (слайди).

Повернутися назад до розділу