відеоархів

Останні відео

Видання ICO


<p style=

" />

Організаційно-дослідна робота

Версія для друку
24.06.2016

ЄС—Росія: міфи про санкції

Дискусії про ефективність санкцій і масштабність втрат сьогодні в центрі міжнародної і, насамперед, європейської політики. Без них не обходиться жоден міжнародний політичний чи економічний форум. Але порада французького математика Пуанкаре — "не сперечайтесь, а рахуйте" — тут доцільніша, ніж деінде.

Останнім часом у засобах масової інформації почастішали дискусії щодо скасування санкцій, введених ЄС, США та іншими країнами проти Росії після анексії Криму і агресії на Донбасі.

Різні заяви з цього приводу періодично лунають з вуст політиків Німеччини, Франції, Італії, Греції. Нещодавно Сенат Франції проголосував за резолюцію про поступове послаблення санкцій. Подібне рішення прийняла одна з провінцій Італії. Росія, зрозуміло, самими лише заявами не обходиться. Тут пущено в хід щупальця, які приводять в рух механізми, що стимулюють подібні заяви та рішення, озвучені голосами європейських політиків і парламентарів. Витрати ж на ці зусилля йдуть такі, що їх вже варто порівнювати з втратами від санкцій. І все це оповито піар-політичними міфами. Тим часом статистика вже дає достатньо даних, аби з'ясувати характер впливу цих санкцій та зрештою відділити, як кажуть, "зерна від плевел".

Про шкідливість санкцій для ЄС

Дискусії про ефективність санкцій і масштабність втрат сьогодні в центрі міжнародної і, насамперед, європейської політики. Без них не обходиться жоден міжнародний політичний чи економічний форум. Але порада французького математика Пуанкаре — "не сперечайтесь, а рахуйте" — тут доцільніша, ніж деінде. Як і корисна народна приказка "кому торги, а кому борги". Тим часом статистика надає факти для неоднозначних оцінок та навіть суперечливих висновків, що слугує підґрунтям для різних міфів.

Так, за 2014–2015 рр. експорт товарів з ЄС в Росію дійсно скоротився на 39,5%, а імпорт — на 47,2%. Однак це не могло суттєво вплинути на ЄС, оскільки частка Росії у загальному експорті ЄС в кращі роки становила всього 5—6%, а в імпорті — 12—13%. У 2016 р. торгівля товарами ЄС з Росією продовжувала скорочуватись, однак це практично не вплинуло на загальну динаміку зовнішньої торгівлі ЄС, яка практично не змінилась. Очевидно тому, що в загальних обсягах експорту та імпорту Євросоюзу частка експорту ЄС до Росії вже знизилась до 1%, а імпорту з Росії — до 2%. Інша справа, що в майбутньому це може послужити резервом зростання торгівлі ЄС з Росією при виконанні РФ умов щодо припинення агресії на Донбасі та повернення Криму.

Отже європейська зовнішня торгівля є досить диверсифікованою, і вплив на неї "російського фактору" слабо відчутний. Навіть у газовій сфері залежність ЄС від Росії сьогодні в рази нижча, ніж у 80-ті роки — від СРСР.

Ще більшою мірою це характерно для провідних країн ЄС, які визначають зовнішню політику Євросоюзу. Наприклад, Німеччина теж втратила за 2014—2015 рр. 36,7% експорту до Росії, однак частка цього експорту в загальному обсязі німецького експорту менше 2%. Такий же стан імпорту до Німеччини з Росії. Аналогічна ситуація і в торгівлі Франції та Італії з РФ.

Проте ця динаміка зовнішньої торгівлі ЄС з Росією лише частково зумовлена санкціями ЄС. У не меншій мірі відбувся спад торгівлі товарами ЄС (головним чином, споживчими), на які Росія ввела зустрічні санкції. Але найбільший спад експорту з ЄС до Росії зумовлений дворазовим обвалом купівельної спроможності населення та бізнесу в Росії. Причин цього обвалу ціла низка: загальна економічна криза; обвал цін на нафту та газ; обвал фінансових і, особливо, бюджетних доходів; девальвація рубля. Ці процеси залежні не від ЄС, а, насамперед, від Росії.

Про шкідливість санкцій
для Росії

Санкції торкнулись трьох основних напрямів російської економіки: фінансового сектора, енергетичного сектора та оборонної промисловості. Однак оцінки впливу санкцій дуже неоднозначні, часом полярні. Одні експерти перебільшують вплив санкцій на економіку. Інші — всіляко замовчують посилення негативного впливу зустрічними санкціями з боку Росії. Багато експертів прирівнюють до санкцій нібито спровоковане Заходом падіння цін на нафту. Нарешті старанно замовчується те, що санкції наклалися на внутрішню кризу в Росії, зумовлену комплексом чинників: неефективною сировинно-енергетичною структурою економіки; постійним відтоком капіталу; непривабливим інвестиційним кліматом; високою інфляцією; глибокою девальвацією рубля тощо.

Міфологізація впливу санкцій на російську економіку йде, насамперед, від російської влади. То лунають заяви, що санкції вплинули дуже сильно. То робиться скептичне спростування: Росія, мовляв, зовсім не відчуває впливу санкцій. То запевняють, що російська економіка вже повністю адаптувалась до санкцій. Але все це бравада Кремля і пересмикування статистичних фактів.

Насправді статистика свідчить, що ситуація в економіці Росії суттєво погіршилась. За 2015 рік у Росії впали всі основні макроекономічні показники. ВВП зменшився на 3,9%. Це найбільший спад після 2009 р. (-7,8%). Інфляція досягла 12,9%, а девальвація рубля — 60%. Реальні доходи росіян впали на 4,3%, а реальні зарплати — на 9,3%. При цьому спад економіки Росії ще не досяг дна. Нинішню кризу в РФ експерти порівнюють з кризою 1998–1999 рр. і 2008–2009 рр. Тоді Росії допомогло вийти з рецесії зростання промисловості, якого зараз практично не спостерігається.

Один з міфів стосується фінансового сектору, який зазнав найсильнішого удару, оскільки найбільше інтегрований у світову економіку. Зокрема, було істотно обмежено доступ Росії до фінансових ринків розвинених країн. Санкції традиційно підривають довіру інвесторів, обмежують залучення інвестицій, призводять до відтоку капіталу, інфляції та девальвації валюти.

Так сталось і в Росії. За 2014–1015 рр. порівняно з
2013-м обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився в 14,5 разу. Ситуація з європейськими інвестиціями ще катастрофічніша. Якщо в 2013 р. з ЄС було залучено 58,3 млрд дол., то в 2015 р. — вилучено 8,5 млрд дол. Але якщо вникнути в покраїнову структуру, то відкривається цікава картина. Майже 90% вилучених інвестицій
(-7,2 млрд дол.) припадає на Кіпр, що, по суті, є офшоризованим російським капіталом. Це, по суті, санкції російських інвесторів проти Росії. Що ж стосується провідних країн ЄС, які визначають його зовнішню політику (Німеччина, Франція, Італія), то тут немає ані вилучення, ані навіть скорочення. Це саме стосується США та Китаю.

Водночас у 2014—2015 рр. різко зросли офіційні прямі іноземні інвестиції з Росії в інші країни. Це відтік російських інвестицій з Росії. За ці роки, вперше після кризи 2009 р., відтік інвестицій в рази перевищував притік (див. рис. 4 в порівнянні з рис. 3).

Але найдраматичнішим є те, що різко зріс неофіційний (прихований) відтік (втеча) російського капіталу. 2014 року втекло 153 млрд дол., що на 93 млрд дол. більше, ніж 2013-го.

Фондовий ринок Росії просів удвічі, але 2016-го дещо стабілізувався. Тим не менше, втрати позицій фондового ринку більші, ніж за роки кризи 1998 та 2009 рр.. Однак і тут не обійшлось без маніпуляцій. У 2016 р., вперше після введення санкцій, Росія випустила доларові облігації. Кремль хотів засвідчити присутність Росії на світових фінансових ринках, а заразом поповнити бюджет. Проте західні й азійські банки в розміщенні участі не взяли. Це стало приниженням для Росії. Для того, щоб знайти достатню кількість інвесторів, запропонували високу дохідність (відсоток) і продовжили термін розміщення. Планувалося залучити 3 млрд доларів, але коли розміщення, нарешті, сталося, біржі не виявили жодного інтересу.

Складна ситуація склалась у зовнішній торгівлі Росії з ЄС. Вплив санкцій через зовнішню торгівлю на російську економіку формально виявився доволі відчутним. За 2014–2015 рр. експорт з Росії в ЄС скоротився на 47,2%, імпорт з ЄС до Росії — на 39,5%. 2016 року цей спад тривав. Це досить негативна динаміка. Але головне, що частка ЄС у зовнішній торгівлі Росії сягала половини її загальних обсягів. Тому це справило істотний вплив на динаміку загальних обсягів зовнішньої торгівлі Росії. Але ситуація по основних країнах ЄС дуже різна. Наприклад, торгівля Росії з Німеччиною за 2014–2015 рр. скоротилась значно менше, і при цьому частка в зовнішній торгівлі Росії — менше 10% — є найбільшою з країн ЄС.

Структурний вплив санкцій на спад торгівлі Росії з ЄС був незначним. Значно більший ефект мали зустрічні санкції Росії проти імпорту товарів з країн ЄС. Але ще більший вплив мало падіння купівельної спроможності через обвал курсу рубля. Це підтверджує той факт, що 2009 року, коли ніяких санкцій не було, навіть удвічі менший спад курсу рубля викликав аналогічний спад зовнішньої торгівлі, особливо імпорту з Європи.

Але найвагомішим аргументом щодо оцінки впливу санкцій ЄС на російську економіку є стан внутрішньої торгівлі між країнами Євразійського (колишнього Митного) союзу. У режимі цієї торгівлі санкцій немає, але торгівля падає і досить суттєво — не менше ніж з ЄС. Про це свідчить статистика. Зокрема в 2015 р. порівняно з 2011-м (початком функціонування Союзу) товарооборот Білорусі з Росією скоротився на 39,3%, Казахстану з Росією — на 24,8%, а в першому кварталі 2016 р. — на 29,7%. При цьому Євразійський економічний союз у цій ситуації не тільки не допомагає Росії, а навпаки — виявився для неї ще одним тягарем.

Особливим є феномен впливу на російську економіку обвалу цін на нафту. За оцінками експертів, цей фактор справив найсильніший вплив на російську економіку. Зокрема, більшість експертів сходяться на тому, що лише 10% впливу можна віднести на санкції, а 90% — на обвал цін на нафту. Але є дві причини, які зумовили цей ефект, і вони зовсім не залежать від ЄС і навіть від США (на що Кремль звалює багато своїх проблем). Перша причина — обвал цін на нафту мав циклічний характер і не має жодного відношення до політики ЄС щодо Росії. Друга причина — у економіки Росії деформована сировинно-енергетична структура. Тому зараз ситуація в ній дуже нагадує ситуацію в СРСР у другій половині 80-х років ХХ ст. Ось конкретні факти.

За останні 45 років у світі було два цикли зростання цін на нафту: 1971–1980 рр. і 2000–2013 рр. та один цикл спаду — 1981–1999 рр. У 2014 р. почався другий цикл спаду цін на нафту. Виходячи з попереднього досвіду тривалості циклів, цей цикл може тривати не менше 10 років. Що за цим стоїть — об'єктивна закономірність циклів чи великі ігри сильних світу цього? Досі не доведено. Як не доведено і причини фінансових криз: що це — звичайні прорахунки фінансистів, валютні ігри банкірів, чи чиїсь сценарії?

Фактів, що російська економіка є структурно деформованою, сировинно-енергетичною, теж більш ніж достатньо. Половина бюджету Росії формувалася за рахунок нафтогазових доходів, у т.ч. 74% — за рахунок зростання цін.

У 2015–2016 рр. бюджет стільки ж недоотримав від спаду цін. І це справляє дуже негативний вплив на платіжний баланс, державний бюджет, валютний курс, інфляцію тощо.

Про негативний вплив сировинно-енергетичної структури економіки Росії свідчить порівняння динаміки її розвитку з іншими країнами — найбільшими експортерами нафти, на які припадає до 60% світового експорту нафти. У цій групі країн Росія, слідом за Венесуелою, має найгіршу динаміку ВВП.

За оцінками російських експертів, за 2014–2016 роки, через втрати експорту нафти і газу, Росія недорахується 400 млрд дол. Падіння цін на нафту відіграло вирішальну роль у девальвації російської валюти, суттєво вплинуло на ВВП та курс рубля і спровокувало додаткові наскрізні ефекти. Супроводжуючий наскрізний ефект девальвації рубля збільшив тиск на ціни і спровокував зростання інфляції. Водночас слід зазначити, що без застосування санкцій наслідки від падіння цін на нафту не були б такими серйозними. Застосовані санкції ослабили російську економіку і зробили її вразливішою до обвалу цін на нафту.

Нарешті, про міф впливу санкцій на девальвацію рубля. Російськими вченими-економістами давно доведено тісну кореляційну залежність між курсом цін на нафту і курсом рубля. Не треба бути великим економістом, щоб зрозуміти це хоча б з простого графіка. Навіть домогосподарки могли 2015 року відслідковувати, як у парі падали ціна на нафту і курс рубля. Тому Світовий банк стверджує, що "було б невірно зараховувати девальвацію рубля до наслідків санкцій, тому що зниження цін на нафту, в будь-якому випадку, мало значно сильніший вплив". А оскільки падіння цін на нафту не пов'язане з санкціями, то й обвал рубля — не заслуга санкцій. Отже, окрім фактору ціни на нафту великий вплив мають інші негативи економіки Росії: масований відтік капіталу і сировинно-енергетична залежність економіки.

У цій ситуації стає очевидним ще один висновок. Економіка Росії дедалі більше стає заручником, а може й жертвою імперської політики Кремля. Про це свідчить дискусія відомого економіста, екс-міністра фінансів РФ О.Кудріна з Путіним на останньому засіданні президії економічної ради. Кудрін сказав: "Росія технологічно відстала. <…> Країна повинна, хоч би й на других ролях, вбудуватися в міжнародні технологічні ланцюжки. Але для цього треба знизити геополітичну напругу". На це Путін відповів: "Нехай країна в чомусь відстала, але в неї тисячолітня історія". Це дуже нагадує 70–80 роки, коли передові виробничники СРСР, побувавши по обміну досвідом у Західній Європі, казали: "Нам би їхню техніку і технології, ми б гори звертали". На це партійні лідери відповідали: "Зате у нас більше ракет і танків".

Отже є достатньо переконливих аргументів, що ситуація в економіці Росії більше залежить від її внутрішніх проблем та від чергового циклу падіння цін на нафту і газ. Тому зняття з Росії санкцій, накладених країнами Заходу, не дасть поштовху для бурхливого зростання російської економіки.
З цього приводу Світовий банк зазначає, що скасування санкцій може дати Росії не більше 1% зменшення спаду ВВП.
Але спад економіки сповільнюється, оскільки почнеться порівняння з низькою базою. Тобто, подальше зростання можливе в порівнянні з "дном падіння", та ще й буде обмежене відсутністю структурних реформ.

Зростання російської економіки гальмує і геополітичний фактор, який позбавляє її доступу до світових ринків капіталу та сучасних технологій. Цей геополітичний фактор значною мірою зумовлений імперською політикою Кремля, готового жертвувати економікою та реформами.

Павло Гайдуцький

Газета "Дзеркало тижня" № 23 від 24 червня 2016 р. 

Повернутися назад до розділу