відеоархів

Останні відео


Моніторинг "Стратегічні оцінки"

Версія для друку
18.11.2011

Випуск №172. Політика. Макроекономіка. Світові процеси.

Завантажити випуск

І. ПОЛІТИКА

Україна: правила парламентських виборів визначено.

Україна: справа Тимошенко зависла.

Україна – ЄС: узгоджено все, крім перспективи.

Італія: технічний уряд замість виборів.

ІІ. МАКРОЕКОНОМІКА

Гривня втрачає економічне підґрунтя?.

Бюджет-2011: ейфорія виконання?.

Чи допоможуть слабкі банки хворій економіці?.

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

Євросоюз реформується: чи встигне Україна?.

Айсберг світової боргової кризи.

Італія вже на рубежі Греції?.

І. ПОЛІТИКА

Україна: правила парламентських виборів визначено

17 листопада Верховна Рада прийняла за основу і в цілому як закон законопроект «Про вибори народних депутатів», який був узгоджений тимчасовою спеціальною комісією парламенту і зареєстрований цього ж дня під № 9265-д. Таке рішення підтримали 366 народних депутатів: крім представників парламентської більшості за нього проголосували також 62 представники фракції БЮТ-«Батьківщина», 36 членів фракції «НУ-НС» та 18 позафракційних депутатів.

Для довідки: Серед головних положень прийнятого закону слід виділити такі:

вибори проводяться за змішаною (50х50) пропорційно-мажоритарною системою;

у них не беруть участі виборчі блоки, а лише партії;

прохідний бар'єр для партій встановлено на рівні 5% (замість нинішніх 3%);

кандидати по мажоритарних округах можуть висуватися партіями або шляхом самовисування;

один і той же кандидат може одночасно обиратися як партійному списку, так і по мажоритарному округу;

виборчий процес розпочинається за 90 днів до дня голосування;

мажоритарні округи створюються з приблизно рівною кількістю виборців, а їх перелік публікується ЦВК не пізніше ніж за 175 днів до дня виборів;

до складу окружних виборчих комісій обов'язково включаються по одному представнику від партій, депутатські фракції яких зареєстровані в апараті Верховної Ради поточного скликання. Решта членів комісій визначається шляхом жеребкування за поданням усіх партій-суб'єктів виборчого процесу, при цьому кожна з них може мати не більше ніж по одному представнику;

рішення окружних і дільничних виборчкомів приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії.

Слід зазначити, що законопроект був прийнятий без обговорення – з одночасним дорученням відповідним структурам Верховної Ради України здійснити його техніко-юридичне опрацювання для підготовки до підпису головою Верховної Ради. Це означає, що він узгоджувався до останнього моменту і був внесений на розгляд парламенту фактично «з коліс» – без належного опрацювання.

Висновки і коментарі.

  • Прийняття закону «Про вибори народних депутатів» стало свого роду сенсацією. Переважна більшість аналітиків, та й самих парламентарів, до останнього не сподівалися на те, що у Верховній Раді буде досягнуто компромісу стосовно нових виборчих правил.

Для довідки: Як відомо, у парламенті було зареєстровано п'ять законопроектів про вибори народних депутатів: № 9265 (внесений депутатами фракції «НУ-НС» О.Чорноволенком, В.Ковалем і Б.Тарасюком), № 9265-1 (внесений представниками парламентської більшості О.Єфремовим, І.Шаровим, І.Рибаковим, А.Мартинюком та ін.); № 9265-2 (внесений депутатами Ю.Ключковським, П.Жебрівським (фракція «НУ-НС»), М.Томенком (фракція БЮТ-«Батьківщина»); № 9265-3 (внесений депутатами Я.Джоджиком, Ю.Костенком, І.Зайцем (фракція «НУ-НС»), № 9265-4 (внесений позафракційним депутатом О.Ляшком).

  • 3 листопада Верховна Рада прийняла рішення створити тимчасову спеціальну комісію (ТСК) для розробки єдиного узгодженого варіанту законопроекту. При цьому було досягнуто домовленості, що у разі, якщо ТСК не зможе до 17 листопада підготувати узгоджений законопроект, то парламент розглядатиме всі п'ять законопроектів.
  • За такого розкладу заздалегідь було зрозуміло, що з них необхідну підтримку міг отримати лише законопроект, внесений від парламентської більшості. Він являв собою дещо доопрацьовану версію законопроекту, який свого часу був підготовлений робочою групою під керівництвом міністра юстиції О.Лавриновича і відправлений для аналізу до Венеціанської комісії. Раніше передбачалося, що його внесе до Верховної Ради Президент України, однак той в останній момент поступився правом реєстрації законопроекту представникам парламентської більшості.
  • Принципова відмінність цього законопроекту від інших полягала в тому, що він єдиний передбачав введення змішаної мажоритарно-пропорційної системи виборів. Усі інші законопроекти фактично являли собою різновиди діючого до останнього часу закону про вибори народних депутатів з суто пропорційною виборчою системою.
  • Така відмінність законопроектів фактично відображала інтереси представлених у парламенті основних політичних сил. Так, Партія регіонів зацікавлена ​​у змішаній системі виборів, вважаючи, що наявність мажоритарної компоненти значно підвищить її шанси сформувати власну більшість у новій Верховній Раді. У той же час партія «Батьківщина» і (дещо менше) «Фронт змін» були зацікавлені у збереженні пропорційної системи, розуміючи вразливість своїх позицій на мажоритарних округах. Інші політичні сили парламенту, зокрема партії, що входять до фракції «НУ-НС», в принципі не були проти запровадження змішаної системи, оскільки у них немає шансів подолати навіть уже колишній 3-відсотковий бар'єр при суто пропорційній системі. Разом з тим їх не влаштовували положення про заборону участі у виборах виборчих блоків та підняття прохідного бар'єру для партій до 5%, на чому категорично наполягали «регіонали».
  • З огляду на такі позиції провідних політичних сил парламенту було дуже мало шансів на знаходження у форматі ТСК компромісних рішень. Однак в останній момент компроміс був досягнутий. Насамперед тому, що представники опозиції, усвідомлюючи незворотність прийняття визначеного представниками більшості формату виборчого законопроекту без їх участі, в останній момент вирішили хоча б доповнити новий закон своїми пропозиціями стосовно процедурних моментів виборів, зокрема порядку реєстрації кандидатів на мажоритарних округах, формування виборчих комісій та прийняття ними рішень, порядку виготовлення бюлетенів тощо.
  • За такого «пожежного» порядку узгодження і прийняття нового закону про вибори народних депутатів до нього увійшло чимало спірних положень (наприклад, можливість одночасного обрання за партійними списками і по мажоритарному округу). Однак, президент, скоріш за все, підпише цей закон. По-перше, його формат є прийнятним для владної команди, а, по-друге, прийняття закону можна подати як наочний факт готовності влади до конструктивної співпраці з опозицією, що є політично вигідним в контексті нинішніх відносин України з Євросоюзом.

Україна: справа Тимошенко зависла

15 листопада Верховна Рада прийняла у другому читанні і в цілому як закон законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)», внесений Президентом України. При цьому не були підтримані запропоновані представниками опозиції поправки, що стосуються 365-ї статті Кримінального кодексу України, за якою засуджено екс-прем’єр-міністра Ю.Тимошенко.

Для довідки: Одна з таких поправок передбачала нову (декриміналізовану) редакцію статті 365 Кримінального кодексу, а іншою пропонувалось вилучити цю статтю з переліку статей, за якими наступає кримінальна відповідальність.

Тим самим було провалено можливість звільнити Ю.Тимошенко шляхом внесення змін до Кримінального кодексу. Представники фракції БЮТ-«Батьківщина» виголосили заяву, у якій звинуватили чинну владу у небажанні відмовлятися від політичних репресій, та на знак протесту залишили пленарне засідання парламенту. А вищезгаданий законопроект був затверджений представниками парламентської більшості у тій редакції, яку запропонував Президент України.

Висновки і коментарі.

  • Як відомо, з розглядом у другому читанні президентського законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)» представники опозиції пов’язували надії на звільнення Ю.Тимошенко.
  • Між тим представники парламентської більшості, насамперед фракції Партії регіонів, напередодні розгляду законопроекту чітко заявили, що не підтримають поправок, які стосуються декриміналізації 365-ї статті Кримінального кодексу. Вони пояснили свою позицію неприпустимістю змінювати законодавство під окрему особу.
  • Тим не менше, знаючи таку позицію більшості у Верховній Раді, опозиційні фракції все ж таки наполягли на розгляді законопроекту вже 15 листопада. Схоже, не випадково: саме на цей день було заплановано візит Президента України В.Януковича до Польщі, де він зустрічався зі своїми польським та німецьким колегами. Очевидно, був розрахунок на те, що в контексті прогнозованої теми таких зустрічей (вплив на підписання Угоди про асоціацією справи Тимошенко) В.Янукович дасть «відмашку» на декриміналізацію статті, за якою засуджено екс-прем’єр-міністра та лідера партії «Батьківщина».
  • Однак такий розрахунок не виправдав себе. Український президент полетів до Польщі, не змінивши своєї позиції стосовно справи Тимошенко. Після зустрічі з польським президентом Б.Коморовським та Президентом ФРН К.Вульфом він в чергове заявив, що справа Тимошенко не має політичного підґрунтя, а в Україні неможливе будь-яке втручання влади в роботу судів.
  • При цьому Президент України змушений був визнати, що справа Ю.Тимошенко має негативний вплив на євроінтеграційний поступ України. Він також висловив жаль з приводу того, що «сьогодні є намагання об’єднати питання європейської інтеграції України з питаннями розслідування кримінальних справ Ю.Тимошенко та їх судових розглядів». У той же час президент зазначив, що Україна продовжує працювати над Угодою про асоціацією, де залишається узгодити лише одне політичне питання – щодо фіксування перспективи членства в ЄС. За словами В.Януковича, до грудневого саміту Україна-ЄС ще є час для врегулювання цього питання.
  • Такі заяви В.Януковича після його зустрічей з Б.Коморовським та К.Вульфом непрямо підтверджують, що європейські політики продовжують пов’язувати умови підписання Угоди про асоціацію з врегулюванням ситуації довкола справи Тимошенко (більш детально про це див. у матеріалі «Україна-ЄС: узгоджено все, крім перспективи»).


Україна – ЄС: узгоджено все, крім перспективи

11 листопада в Брюсселі відбувся завершальний, 21-й за рахунком, раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію. Сторони оголосили про узгодження всіх питань, окрім фіксування в тексті угоди положення про перспективу членства України в ЄС. Місія України при ЄС заявила, що переговори з цього питання будуть проводитися вже «на політичному рівні». Представник Єврокомісії Пітер Стано підтвердив, що лише одне питання з тексту угоди залишається відкритим для вирішення на найвищому політичному рівні. Він заявив, що Євросоюз очікує на «фіналізацію» Угоди про асоціацію, як тільки «політична ситуація в Україні буде сприятливою».

14 листопада комітет Європарламенту з питань міжнародної торгівлі розглянув проект рекомендацій Єврокомісії та Раді ЄС стосовно підтримки економічної частини Угоди про асоціацію, пов’язаної зі створенням ЗВТ України з ЄС.

17 листопада комітет Європарламенту із закордонних справ прийняв рішення рекомендувати Єврокомісії підписати Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом до кінця 2011 року. Таке рішення комітету ляже в основу майбутньої резолюції Європарламенту, голосування по якій відбудеться на пленарній сесії на початку грудня.

Для довідки: Комітет Європарламенту із закордонних справ пропонує також надати Україні допомогу у реформуванні судової системи відповідно до європейських стандартів, а також у процесі реформування Конституції та виборчого законодавства відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії. Крім того, члени комітету висловлюються за необхідність активно працювати над введенням безвізового режиму з Україною, а не чекати його встановлення в довгостроковій перспективі. Окремим пунктом проекту рекомендацій Європарламенту визначено надання технічної допомоги Україні в енергетичному секторі. Разом з тим депутати від Європейської народної партії запропонували визначити механізми, які б дозволяли тимчасово припиняти дію Угоди про асоціацію у разі порушення Україною основних фундаментальних цінностей. Європейські депутати мають намір закликати українську владу забезпечити можливість колишньому прем'єр-міністру Ю.Тимошенко та іншим лідерам опозиції брати участь у політичному процесі.

Висновки і коментарі.

  • 21-й раунд переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію був позаплановим. Як відомо, в ході попереднього раунду 25 жовтня не було досягнуто прогресу по жодному зі спірних питань, і сторони взяли паузу в переговорах на невизначений термін. Ситуація змінилася на початку минулого тижня – після візиту до Брюсселя першого віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва, який запропонував компромісний пакет з усіх спірних положень угоди. Після цього була досягнута домовленість про проведення чергового раунду переговорів 11 листопада.
  • По завершенню таких переговорів обидві сторони вже заявили про узгодження усіх спірних питань по тексту Угоди про асоціацію, крім положення про перспективу членства України в ЄС. У цьому зв’язку у деяких ЗМІ з’явилася інформація, що Україна відмовилася від претензій на зазначення перспективи членства в ЄС у тексті угоди.
  • Однак представник України при ЄС Костянтин Єлісєєв спростував таку інформацію і заявив, що українська сторона не змінила свою позицію стосовно необхідності фіксування в Угоді про асоціацію положення про перспективу членства України в ЄС. За його словами, це є політичним питанням, яке вимагає свого вирішення на високому політичному рівні.
  • Подібні заяви про необхідність вирішення окремих питань «на політичному рівні» фактично створюють привід для візиту до Брюсселя Президента України Віктора Януковича, який за підсумками переговорів з керівництвом Євросоюзу вже зможе оголосити про остаточне завершення переговорного процесу з підготовки Угоди про асоціацію.
  • На думку деяких експертів, на найвищому політичному рівні, скоріш за все, буде досягнуто домовленості, що в Угоді про асоціацію все ж таки не фіксуватиметься положення про перспективу членства України в ЄС. Натомість українська сторона зможе виступити з окремою заявою (чи декларацією), де буде зазначено, що підписання Угоди про асоціацію наближає Україну до вступу в ЄС.

Для довідки: Свого часу таким шляхом пішла Польща, якій у 1991 році під час підготовки угоди про асоціацію Євросоюз також відмовив у зазначенні європейської перспективи. Тоді Варшава зробила односторонню заяву про підготовку до вступу в ЄС.

  • До подібних кроків українське керівництво можуть спонукати як мінімум дві обставини. По-перше, до цього часу у Києва немає стовідсоткової впевненості у готовності Брюсселя парафувати Угоду про асоціацію до кінця нинішнього року через проблеми з кримінальним переслідуванням представників української опозиції. По-друге, у разі відмови Євросоюзом парафувати найближчим часом угоду, Україні самій може бути вигідним залишити неврегульованою позицію щодо перспектив членства в ЄС, щоб мати можливість відновити дискусію з цього питання за більш сприятливих політичних умов.
  • А поки що офіційний Київ продовжує робити оптимістичні заяви щодо підписання на грудневому саміті Україна-ЄС Угоди про асоціацію. Брюссель також висловлює готовність до цього, хоча і продовжує пов’язувати перспективи підписання угоди з вирішенням певних проблем з демократією в Україні.
  • За таких умов можна говорити про досить високу імовірність підписання Угоди про асоціацію на грудневому саміті Україна-ЄС. Разом з тим слід прогнозувати непростий процес ратифікації угоди державами-членами Євросоюзу. На цьому процесі можуть позначитися не лише внутрішні проблеми України, а й більш глобальні чинники, зокрема розвиток економічної та фінансової ситуації в країнах ЄС і, певною мірою, новий формат відносин з Євросоюзом Росії, який буде вироблено після відповідних перестановок у російській владі.


Італія: технічний уряд замість виборів

12 листопада Президент Італії Джорджіо Наполітано задовольнив офіційне прохання Сильвіо Берлусконі про відставку з посади прем'єр-міністра країни. Це сталося після того, як Сенат схвалив план антикризових заходів, покликаних вивести країну з глибокої боргової кризи та не допустити повторення в Італії грецьких подій. Як відомо, Берлусконі перед тим заявляв, що добровільно залишить свій пост за умови затвердження розробленого його кабінетом плану антикризових заходів.

14 листопада Президент Італії Наполітано після консультацій з лідерами партій призначив новим прем’єр-міністром Маріо Монті – відомого економіста, президента провідного економічного університету «Бокконі». Маріо Монті оперативно сформував новий склад кабінету міністрів, який 16 листопада склав присягу перед главою держави.

Висновки і коментарі.

  • Сильвіо Берлусконі, який з невеликими перервами 17 років обіймав посаду глави італійською уряду і пережив не одну спробу парламенту зняти його з посади, сам пішов у відставку. До такого рішення він фактично почав іти з липня цього року, коли Італія відчула на собі другу хвилю фінансової кризи, а економічну ситуацію в країні почали порівнювати з ситуацією в Греції. За таких умов прем'єр-міністр ініціював непопулярні реформи, запропонувавши, зокрема, поступове підвищення пенсійного віку з 65 до 67 років, а також кардинальні заходи щодо скорочення дефіциту бюджету. Заради підтримки розробленого урядом плану антикризових заходів Сильвіо Берлусконі погодився добровільно піти у відставку. При цьому він заявив: «Питання про те, хто повинен і хто не повинен керувати урядом, сьогодні менш важливе, ніж питання, що буде кращим для країни».
  • Призначення новим прем’єр-міністром Маріо Монті не стало несподіванкою, особливо після того, як він перед тим італійським президентом був призначений довічним сенатором. Подібної честі в Італії удостоюються лише за найвидатніші заслуги. 68-річний Монті вважається одним з найбільш авторитетних економістів країни. Він протягом чотирьох років (1995-1999) був європейським комісаром з внутрішнього ринку, а з вересня 1999 року по жовтень 2004 року очолював антимонопольний комітет Євросоюзу. Схоже, що на виборі його кандидатури позначилася і позиція високопосадовців ЄС.
  • З призначенням Маріо Монті прем’єр-міністром Італії країна схилилася до варіанту т.зв. «технічного уряду». Очевидно, що за нинішньої гострої фінансової кризи, яка загрожує поглинути всю єврозону, Італія не може дозволити собі обирати прем’єр-міністра шляхом дострокових парламентських виборів. Більшість політичних сил, представлених у парламенті Італії, дійшла компромісу щодо підтримки призначення Монті. Наскільки довго їм вдасться зберігати таку домовленість, покаже лише час.
  • Сам Маріо Монті, який сформував уряд головним чином з числа технократів та представників університетського середовища, розраховує на те, що йому вдасться зберегти свій пост до чергових парламентських виборів у 2013 році.
  • Слід зазначити, що Італія вже має практику створення технічних урядів, які на початку 90-х років призначалися на нетривалий термін з метою проведення досить болючих для країни реформ. Очевидно, саме такий варіант є найбільш прийнятним і для реалізації нинішнього, схваленого Сенатом, плану жорстких антикризових заходів. Знову ж таки, правильність обраного варіанту зможе підтвердити лише час.

А поки що зміна уряду в Італії (а перед тим – у Греції) дає підстави стверджувати, що економічна криза у Європі починає породжувати кризу політичну. Наслідком цього стає зміна правлячих сил у деяких, найбільш вразливих до кризи, країнах. З одного боку, ця зміна може дати шанс для проведення у таких країнах жорстких непопулярних заходів, спрямованих на подолання кризи. З іншого боку, навпаки – ризик можливої відставки може змусити лідерів інших країн утримуватись від радикальних рішень, які б виправили економічну ситуацію.

ІІ. МАКРОЕКОНОМІКА

Гривня втрачає економічне підґрунтя?

 Останнім часом від експертів все частіше лунають прогнози можливої девальвації гривні. Водночас від уряду та Нацбанку лунають заспокійливі заяви, що ситуація стабільна. Однак аналіз макроекономічної ситуації в Україні свідчить, що вагомі підстави для песимістичних настроїв стосовно гривні все ж є.

  • Основна підстава – тривале погіршення і поганий стан платіжного балансу (ПБ). Це стосується всіх його складових.

У вересні дефіцит рахунку поточних операцій зріс до 2,6 млрд дол., а за 9 міс. - до 5,5 млрд дол. Це рекордне зростання за 2011 р. і з 2009 р.

У вересні також уперше в 2011 р. утворився дефіцит рахунку фінансових операцій – 1 млрд дол. Раніше сальдо цього рахунку було позитивне і в І півріччі перевищувало 2,3 млрд дол., що повністю компенсувало дефіцит поточного рахунку.

У вересні зведене сальдо платіжного балансу становило 2 млрд дол. вперше в 2011 р. вийшло негативне (-0,07 млрд дол.) (рис. 1).

За підсумками року негативне сальдо платіжного балансу може скласти 2,5 млрд дол. (приблизно 1,5% ВВП).

Зниження чистого припливу валюти, як показують підсумки платіжного балансу, загрожує подорожчанням валюти в Україні.

  • Ситуація в економіці та зовнішній торгівлі не дає надії на поліпшення ситуації в платіжному балансі. Вже 5 місяців світові ціни на сталь знижуються. В результаті уповільнилось зростання в металургії, яка забезпечує третину всього експорту: у серпні приріст становив 42%, у вересні – 12%, у жовтні – 1%. Аналогічно знизився приріст експорту металу: з 36% - у серпні до 27% - у вересні. Відновлення зростання цін на сталь не передбачається як мінімум до кінця року.
  • Різко зріс дисбаланс у торгівлі банків валютою з населенням: від'ємне сальдо зросло з 0,8 млрд дол. у січні до 2,1 млрд дол. у вересні (рис. 3).
  • До кінця 2011 р. Україні потрібно погасити 23 млрд грн зовнішніх державних боргів. У 2012 р. треба погасити 53,5 млрд дол. зовнішніх боргів. З них 8,2 млрд дол. - державні зобов'язання, решта - корпоративні. Отже, найближчим часом варто чекати сплеску попиту на інвалюту з боку приватних компаній. Рефінансувати свою заборгованість за рахунок нових боргів їм буде важко.
  • У ІV кв. 2011 р. очікується різке зростання дефіциту бюджету. Бюджет на 2012 р. теж нереалістичний, в ньому закладено завищений показник зростання ВВП на 5,5% і занижений показник інфляції (7,9%). МВФ прогнозує зростання економіки на 4,8% та інфляцію 9,1%. До кінця року бюджет матиме дефіцит 22 млрд грн.
  • Знизились надії на допомогу з боку міжнародних організацій. МВФ втретє відклав своє рішення щодо надання чергового траншу кредиту. Його умови щодо підвищення цін на газ для населення України не виконані.

Висновки.

  • Ситуація починає нагадувати 2008 р. Тоді ціни на сталь впали майже на 70%, дефіцит поточного рахунку побив історичний рекорд для України, сягнувши 12,8 млрд дол., з країни йшов сильний відтік капіталу, гривня подешевшала майже вдвічі.
  • Девальвація гривні прогнозується неглибокою – на 10-15%, в гіршому випадку - до 9 грн/дол. Прогнозується, що станеться це не раніше весни, а то й осені 2012 р., враховуючи наявність ресурсів і можливості для її стримування.

Рис. 1. Сальдо платіжного балансу за 2011 р., млрд дол.

Рис. 2. Динаміка сальдо платіжного балансу, млрд дол.

Рис. 3. Динаміка купівлі та продажу валюти НБУ в населення, млрд дол.

Бюджет-2011: ейфорія виконання?

Оптимістичні заяви Мінфіну про успішне виконання бюджету 2011 р. в серпні почали змінюватись песимістичними настроями: як виконати бюджет до кінця року? Здавалось би, ситуація поки що не драматична: у січні-жовтні 2011 р. держбюджет отримав коштів на 30% більше, ніж за відповідний період 2010 р. Видатки держбюджету за цей період зросли на 17%, в т.ч. на економічну діяльність - на 32%, на будівництво – на 34%, на дослідження та розробки у галузях економіки – на 21%, на житлово-комунальне господарство – у 1,9 раза.

  • У той же час видатки бюджету з обслуговування держборгу зросли у 1,7 раза. На погашення основної суми боргу державного бюджету витрачено 35,2 млрд грн, а нові запозичення до держбюджету зросли до 61,3 млрд грн. Різко знизились потенційні можливості нових запозичень. Низькодохідні звичайні ОВДП попитом банків не користуються. Те ж стосується і ОВДП, індексованих до долара. Навіть запропоновані ОВДП з валютним хеджем з терміном обігу три, п'ять і десять років дали лише 100 млн грн.
  • У листопаді до загального фонду бюджету має надійти 28,4 млрд грн, а в грудні - 18 млрд грн. Всі доходи позабюджетних фондів, державного і місцевих бюджетів у грудні складуть 57,5 млрд грн. У той же час видатки перевищать цю суму на 15,2 млрд грн і досягнуть 72,7 млрд грн. За відсутності надходжень від приватизації і додаткових запозичень це загрожує обнуленням залишків на єдиному казначейському рахунку (ЄКР).
  • Аналітики схиляються до того, що Мінфін скоротить витрати на капітальні програми, буде активніше збирати податки наперед і притримувати відшкодування ПДВ. На 1 жовтня обсяг податкових авансових переплат уже перевищував 20 млрд грн, а заборгованість з повернення ПДВ становить 23 млрд грн.

Висновок. На ІV кв. загального бюджету заплановані доходи мають складати близько 40 млрд грн щомісячно, загалом 120 млрд. Це в середньому на 20% більше, ніж за попередні місяці, і більше, ніж у серпні (39 млрд грн), коли був зібраний податок на прибуток. Щомісячно Мінфін отримував близько 33 млрд грн. Тобто доходи останнього кварталу завищені приблизно на 20 млрд грн. Отже, реальність виконання бюджету 2011 р. дуже сумнівна.

Рис. 1. Динаміка виконання Державного бюджету в 2011 р.,
кумулятивно, млрд грн

Чи допоможуть слабкі банки хворій економіці?

  • Компанія McKinsey назвала банківську систему України найвразливішою в регіоні Східної Європи. За оцінками компанії, зобов'язання населення в 1,76 раза перевищують його активи, тоді як в середньому по регіону - в 1,2 раза. Залежність банківської системи від іноземного капіталу досить висока, обсяг безнадійних кредитів сягає 35% і високі ризики кредитних портфелів.
  • Компанія S&P теж присвоїла банківській системі України максимальний рівень ризиковості. Зумовлено це насамперед високою часткою проблемних кредитів (з урахуванням реструктуризованих кредитів), за оцінками компанії - близько 50%. За цим рейтингом Україна опустилася на останню 10-ту позицію – нижче Словаччини, Польщі, Росії, Угорщини. Українській банківській системі було також присвоєно найнижчу оцінку галузевого ризику - "7".
  • Такий негативний вплив на банківську систему України, за оцінками зазначених компаній, мають макроекономічні фактори: недоліки економічної політики, наявність структурних дисбалансів, обмежена гнучкість бюджетної та грошово-кредитної сфери. Наслідками цього, за оцінками компаній, можуть бути порушення економічної стійкості, виникнення економічних дисбалансів і погіршення кредитування економіки.
  • Структура доходів банківської системи вкрай незадовільна. Частка процентних доходів становить 88%, а комісійних – всього 12% від їх загальної суми. Оптимальне співвідношення процентних і комісійних доходів – 50/50.
  • Слабкість банківської системи зумовлена і тим, що на зміну періоду рефінансуванню прийшов час погашення боргів банків перед НБУ. Водночас різко зросла мобілізація НБУ коштів банків: у 2010 р. в 2,3 раза, в 2011 р. – на 61%. Все це обмежує банківські можливості кредитування економіки (рис. 1).
  • Звідси очевидно, що в умовах кризи банки не зможуть допомогти економіці. Після зростання кредитів у 2006-2008 рр. у 1,5 раза, за останні три роки (2009-2011 рр.) кредити зовсім не зростають, а кредитування фізичних осіб навіть скорочується (рис. 2).
  • Більше того, уже другий рік банківська система витягує з економіки більше, ніж вкладає. Так, у 2010 р. депозити зросли на 22%, а кредити – лише на 1%. У 2011 р. депозити зросли на 14,5%, а кредити – на 10,3%.
  • Економіка уже гостро відчуває брак інвестицій, кредитів, обігових коштів. У жовтні проти вересня приріст у промисловості знизився до 3,2%, у попередні місяці приріст становив до 10% (рис. 3). Така ж динаміка в галузі по місяцях, у порівнянні з аналогічними місяцями попереднього року. Гальмування промисловості, у свою чергу, загрожує скороченням ресурсної бази для банків. У 2011 р. депозити підприємств (юридичних осіб) вже були вдвічі нижчі, ніж у 2010 р.

Висновки.

  • Для подолання проблем у банківській системі України McKinsey пропонує або вихід з бізнесу чи його скорочення, або радикальну економію операційних витрат, підвищення доходів за рахунок комісійних платежів, перегляд цін на кредити відповідно до вартості ресурсів, розширення обслуговування зарплатних рахунків.
  • Водночас масове згортання банківського бізнесу неприйнятне. По-перше, відсутні можливості для вигідного продажу активів. По-друге, банки не вичерпали можливості застосування інших стратегій, зокрема, скорочення операційних витрат, скорочення штатів і передача непрофільних функцій на аутсорсинг та ін.

Рис. 1. Показники грошово-кредитного ринку за січень-жовтень

Рис. 2. Динаміка депозитів та кредитів за січень-жовтень,
% до відповідного періоду попереднього року

Рис. 3. Динаміка промисловості України в 2011 р.,
% до відповідного періоду попереднього року

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

Євросоюз реформується: чи встигне Україна?

Економічна ситуація в ЄС погіршується. Нещодавно навіть керівник МВФ К.Лагард офіційно застерегла, що країнам ЄС доведеться збільшити координацію фіскальної політики, вводити жорсткі санкції за недотримання бюджетної дисципліни і поділитися частиною суверенітету. Інакше криза може перекинутися і на сусідні економіки. Проблеми вже відчуває і локомотив єврозони - Німеччина: у вересні, в порівнянні з серпнем, її промисловість зазнала рекордного з січня 2009 р. спаду - на 2,7%.

Нещодавно зі ЗМІ стало відомо, що Німеччина і Франція обговорюють план реформи Євросоюзу, яка має врятувати і союз, і євро від боргової кризи. Зокрема, дискутується питання створення в ЄС двох груп країн: "федерації євро" і "конфедерації ЄС". Тобто йдеться про нову "двошвидкісну модель" євроінтеграції країн, яка передбачає можливість добровільного виходу країн із єврозони. На сьогодні за законодавством ЄС вихід із зони євро неможливий без виходу з ЄС. Такі повідомлення створили підґрунтя для песимістичних прогнозів стосовно перспектив Євросоюзу.

  • Найбільш радикальним рецептом для вирішення проблем Євросоюзу ще на початку кризи 2008 р. вважалась необхідність посилення процесів євроінтеграції: уніфікація податкового та трудового законодавства країн ЄС; законодавче закріплення вимог ЄС щодо розміру держборгу і бюджетного дефіциту країн-членів; поступове введення загальноєвропейських податків; створення "європейського економічного уряду", відхід від конфедеративного принципу побудови ЄС до федеративного.
  • Останній саміт ЄС взявся реалізовувати ці принципи, але в дуже урізаних параметрах - без єдиної фіскальної системи, без посилення повноважень Єврокомісії, без права ЄС впливати на рівень національних податків. Значною мірою це сталось під впливом невеликих, але впливових країн ЄС - від Нідерландів до Польщі.
  • Пропозиція "двошвидкісної інтеграції" передбачає підтримку євро програмою "євроуряду" на базі кількох країн єврозони (як мінімум двох - Німеччини та Франції). Такий підхід дозволить "відпустити" з єврозони (без виходу з ЄС) тих, кому це може допомогти, в першу чергу Греції. Отже, йдеться про можливу зміну всієї філософії формування Європейського союзу останніх двох десятиліть.
  • Свого часу, після краху соціалістичної системи, Євросоюз взяв курс на експансію євроінтеграції (максимальне розширення). У 2004 р. в альянс були прийняті одразу десять держав, у 2007 р. - ще дві. Всього за три роки за кількістю країн ЄС подвоївся. Стратегія "євроекспансії" мала опозицію, яка навпаки вимагала припинення нарощування чисельності країн ЄС.
  • "Двошвидкісна модель" може примирити ці дві політичні течії. Зона євро бере на себе посилені зобов'язання інтеграції - аж до створення на "федерації євро". З решти країн знімаються вимоги швидких реформ - вони залишаються в Європейській конфедерації.
  • В Європейській конфедерації теж залишаться певні привабливі сторони: відсутність кордонів, загальноєвропейські стандарти держрегулювання, влада Єврокомісії. Але зникне те, що приваблювало в ЄС нові країни - використання ресурсів країн "зони євро" для підвищення рівня життя до їх стандартів.
  • Слід зазначити, що навіть британський парламент обговорює питання проведення референдуму про вихід країни з ЄС. Це стало доказом зростання євроскептицизму в Британії і сигналом поглиблення розбіжностей в правлячій коаліції.

Висновки і коментарі.

  • Проблеми Євросоюзу носять системний характер. ЄС вже давно став інструментом експансії бізнесу розвинених західноєвропейських країн на ринки менш розвинених. Країни-старожили ЄС виписували країнам-новобранцям умови вступу, вигідні своїм виробникам. Нові країни-члени ЄС перетворювалися просто в ринки збуту для західноєвропейських товарів і послуг, а місцеве виробництво вимирало. Типовий приклад - Греція, яка при вступі в ЄС майже втратила товарне сільське господарство. А туризм, який натомість почав розвиватися, не міг прогодувати греків. Тому греки просили у ЄС дотацій, інвестицій і кредитів. На той же шлях стали Ірландія, Ісландія і більшість країн Східної Європи.
  • Ця схема працювала непогано до кризи 2008 р., коли бідні країни ЄС не змогли погашати кредити. Утримувати країни, які мало виробляють, але хочуть багато споживати, Євросоюзу стало складно. Потрібна була зміна стратегії ЄС - не придушувати, а розвивати виробництво у проблемних державах, щоб ті могли прогодуватися самі. Однак цьому заважає економічний егоїзм засновників ЄС. Та й інвестори воліють відкривати виробництва в Китаї, Індії, Індонезії. Тому Німеччина і Франція, схоже, взяли курс на "скидання" країн-баластів і посилення свого впливу в державах, які залишаться в єврозоні. Але не факт, що у них вистачить сил довести цей неоімперський проект до кінця.
  • Жертвами нової політики ключових країн ЄС, якщо вона буде реалізована, можуть стати не тільки проблемні члени альянсу типу Греції, а й держави, які ще не встигли до нього вступити. Це всі балканські країни, які ризикують довго чекати на вступ в конфедерацію ЄС. Чи встигне Україна?

Рис. 1. Державний борг країн ЄС, % до ВВП

Рис. 2. Дефіцит бюджету країн ЄС, % до ВВП

Айсберг світової боргової кризи

Останнім часом пролунали заяви керівників міжнародних фінансових організацій та лідерів європейських країн, в яких акцентується увага на тому, що нова боргова криза, яка насувається – це всерйоз і надовго. За оцінками окремих політиків (А.Меркель, К.Лагард), період боргової кризи може розтягнутися до 10 років, за підрахунками Інституту системного аналізу КНТУ "КПІ" - до 50 років. Чим зумовлені такі песимістичні прогнози?

  • Насправді боргова криза не є несподіваним явищем. Боргові ризики були очевидні як айсберг в океані серед ясного дня. Але чомусь довго нехтували тим, яка велика підводна частина цього айсбергу, і яка небезпека зближення з ним, особливо в нічний час і за неясної погоди. Так і сталось у 2008 р. зі світовою економікою, яка в період фінансової кризи "напоролась" на велику підводну частину "айсбергу великих світових боргів".
  • За останні чотири роки номінальний ВВП країн з розвиненою економікою збільшився на 4,2 трлн дол., а сукупний державний борг - на 16,5 трлн дол. Стрімке зростання боргу порівняно з ВВП було пов'язане з необхідністю масштабної підтримки економіки під час фінансової кризи. За рахунок фіскальних стимулів, збільшення держвидатків, надм'якої грошово-кредитної політики і т. д. зважене боргове навантаження на бюджети країн з розвиненою економікою зросло з 73% ВВП у 2007 р. до 104% ВВП в 2011 р. Надмірне боргове навантаження гальмує відновлення національних економік і затягує кризу світової економіки загалом. У цьому зв'язку гостро постала проблема пошуку ефективних шляхів виходу з кризи. Ïї розв'язання - сьогодні головне завдання нових урядів Греції Італії, Єврокомісії.
  • Найбільш ефективний шлях - забезпечення економічного зростання, яке випереджає зростання державного боргу. Однак цей шлях вимагає підтримання низької вартості капіталу, граничного рівня зайнятості, повного завантаження потужностей, підвищення продуктивності праці, розробки принципово нових технологій і т. д. Безумовно, країни, які мають велике боргове навантаження, не можуть цього зробити.
  • Інший спосіб - підвищення фіскального навантаження та/або скорочення видатків державного бюджету. Цей спосіб вже використовується багатьма країнами, але поки що успіхи мізерні. Головний його негатив - дестимулювання економічного зростання, погіршення глобального економічного циклу, зростання соціальної і політичної напруги в суспільстві. Цим пояснюється обережний підхід центральних урядів у застосуванні даного способу.
  • "Привабливий" шлях - м'яка грошово-кредитна політика, інакше кажучи, інфляціонування боргу. Цей спосіб практикується в багатьох країнах. Однак тут є ризик надування на фінансових ринках мильних бульбашок.
  • Найшвидший спосіб - дефолт і реструктуризація боргів. Але це найбільш несприятливий для кредиторів спосіб.
  • Нині уряди країн стоять перед вибором способів подолання боргової кризи. Однак для різних країн ці способи можуть підходити по-різному. Експерти з російського банку ВТБ виділили три групи країн за потенціалом протистояння борговій кризі.

Перша група: країни - потенційні дефолтери. Всі вони - в єврозоні. Відсутність єдиної фіскальної політики при єдиному валютному просторі робить дефолт привабливим інструментом позбавлення від боргових проблем. Вважається, що Греція і Ірландія пройшли точку неповернення. Ïх основний шлях лежить через реструктуризацію боргу та/або постійну підтримку з боку країн - донорів Євросоюзу, що не може тривати нескінченно. Повторення «синдрому Греції» можливе в Португалії, Іспанії, Італії.

Друга група: країни - найбільші боржники. Це США, Японія, Великобританія. Однак у цих країнах є ще запас міцності через підвищення фіскального навантаження, скорочення держвидатків і проведення незалежної грошово-кредитної політики. В США і Японії, незважаючи на відносно високе боргове навантаження (4% до ВВП), на обслуговування боргу (по відношенню до доходів бюджету) витрачають небагато. До того ж у цих країнах ще є можливості рефінансування боргів, адже середньозважена вартість залучення нового публічного боргу в США - 2% (у Греції сягала 70%). У Великобританії, навпаки, обслуговування боргу з'їдає значну частину доходів бюджету, а ринкова вартість боргу вже досить висока.

Третя група: країни - боржники, які можуть обслуговувати поточний борг або брати новий. До цієї групи відносяться Норвегія, Фінляндія, Швеція, Данія, Швейцарія, Німеччина та Нідерланди. Останні дві виглядають найбільш стабільними країнами із зони євро.

Висновок.

Друга група країн (США, Японія, Великобританія та інші) має великий донорський потенціал для надання допомоги іншим країнам. Однак величина держборгу цієї групи становить близько 30,5 трлн дол., що дорівнює близько 2/3 держборгу розвинених країн і більше половини світового боргу. Тому друга група країн не може повною мірою реалізувати свій донорський потенціал по відношенню до країн першої групи, а донорський потенціал країн третьої групи дуже незначний.

Рис. 1. Динаміка ВВП та державного боргу 2011 р. до 2007 р., %

Рис. 2. Державний борг груп країн, % до ВВП

Італія вже на рубежі Греції?

Майже два роки вся увага політикуму ЄС була прикута до проблеми Греції. Тривалий час були надії, що з її розв'язанням ситуація в ЄС покращиться. Але ці надії виявились марними. Про дефолт вже заговорили в Італії.

  • Державний борг Італії вищий, ніж у Греції, Ірландії та Португалії разом узятих. Він сягає астрономічної суми в 1, 9 трлн євро і перевищує 120% від розміру національного ВВП. Взяти на поруки таку велику країну партнерам по єврозоні буде проблематично.
  • До кінця 2011 р. Італія повинна погасити облігацій на суму 72 млрд євро. У 2012 р. країні потрібно рефінансувати 300 млрд євро боргів і покрити дефіцит бюджету у розмірі 25 млрд євро. Перепозичати такі великі суми за ставкою понад 7% Італія не зможе довше декількох років.
  • Позикові кошти для Італії стрімко дорожчають. У першій половині 2011 р. країна легко могла позичати гроші під 5% річних. На тлі загострення економічних і політичних проблем ринкова прибутковість 10-річних держоблігацій країни вже досягла 7,3%.
  • Багато експертів вважають рівень вартості запозичень 7% критичним. Після досягнення цього порогу ринок приватного капіталу закрився перед Грецією, Ірландією і Португалією. Країни виявилися не в змозі самостійно обслуговувати свої борги і були змушені звернутися за екстреною допомогою до партнерів по єврозоні і Міжнародного валютного фонду (МВФ). За оцінками МВФ, якщо процентна ставка по боргах Італії досягне 8%, то на обслуговування державного боргу буде йти 20% бюджетних доходів країни. Цей рівень інвестори вважають неспроможним для жодної країни світу.
  • Восени 2011 р. ЄЦБ обіцяв знижувати вартість облігацій Італії та скуповувати її борги в необмежених кількостях. Однак згодом ЄЦБ припинив це робити, засумнівавшись в здатності уряду провести структурні реформи. ЄС вимагає від Італії різко скоротити витрати бюджету, знизити зарплату держслужбовцям і підвищити пенсійний вік. Ці заходи передбачені у проекті бюджету на 2012 р., але викликають гострі соціальні протести.

Висновки.

Перше. Стає очевидно, що Італія, як і Греція, вже не може самостійно платити за своїми боргами. Греція – це лише 3% ВВП єврозони, її економіка лише кидає тінь на єврозону. Італія – третя країна в єврозоні, і вона може справити вирішальне значення на те, чи вистоїть валютний альянс.

Друге. Якщо єврозона ще може пережити дефолт Греції чи Португалії, то дефолт Італії може стати для неї смертельним ударом. Тут вже не пройде грецька схема і не допоможе 50%-ве списання боргів європейськими банками, оскільки буде паралізована вся банківська система Європи.

Третє. Експерти поки ще вірять, що ЄС зробить все можливе, щоб не допустити дефолту Італії. Єдиний шанс врятувати ситуацію – скупка Європейським стабілізаційним фондом італійських паперів. Це стабілізує ситуацію до моменту, коли почнуть давати результати жорсткі реформи, які нова влада Італії має намір здійснити.

Рис. 1. Динаміка ВВП Італії,
% до відповідного періоду попереднього року

Рис. 2. Динаміка державного боргу Італії, % до ВВП

Рис. 3. Динаміка основних показників Італії, % до ВВП

Повернутися назад до розділу