відеоархів

Останні відео


Моніторинг "Стратегічні оцінки"

Версія для друку
29.09.2011

Випуск №169. Політика. Макроекономіка. Світові процеси.

Завантажити випуск

І. ПОЛІТИКА

Україна: чи вплине «справа Тимошенко» на процес євроінтеграції держави?

Україна-Росія: кінець газової війни?.

Росія: велика політична рокіровка.

Палестина: чи набуде автономія членства в ООН?.

ІІ. МАКРОЕКОНОМІКА

Бюджет: дежавю 2009?.

Фондовий ринок: черговий спад чи сигнал нової кризи?.

Україна: криза інвестицій.

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

США: криза світового лідерства?.

Криза євроінтеграції?.

Греція: ризики дефолту зростають

Італія: синдром Греції?.

 

І. ПОЛІТИКА

Україна: чи вплине «справа Тимошенко» на процес
євроінтеграції держави?

 З 27 вересня після перерви продовжилося судове засідання з розгляду кримінальної справи проти Ю.Тимошенко. Суд відхилив клопотання адвокатів підсудної про поновлення стадії судового слідства і перейшов до дебатів. Державне обвинувачення попросило суд визнати Ю.Тимошенко винною та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років. Також обвинувачення просить суд задовольнити цивільний позов від НАК «Нафтогаз України», стягнувши з Ю.Тимошенко 1 млрд 516 млн грн. Після цього суд перейшов до заслуховування сторони захисту.

У цьому зв’язку актуалізувалася тема можливого впливу справи Тимошенко на євроінтеграційні плани України. Як відомо, українське керівництво та представники ЄС заявляють про наміри підписати Угоду про асоціацію вже до кінця ц.р. Однак з боку багатьох європейських політиків все частіше звучать заяви про те, що на цьому процесі можуть негативно позначитися результати суду над Ю.Тимошенко. Такі заяви підкріплюються й деякими діями. Так, Європейський парламент переніс на 16 листопада розгляд резолюції по Україні, проект якої мав розглядатися вже нинішнього пленарного тижня – з 26 по 29 вересня.

Для довідки: Ця резолюція була б дуже корисною для України, бо передбачала звернення Європарламенту до Єврокомісії, Ради міністрів і Служби зовнішньополітичної діяльності ЄС з пропозицією забезпечити досягнення домовленості щодо угоди про асоціацію не пізніше 2011 року. Однак після арешту Ю.Тимошенко ставлення багатьох депутатів Європарламенту (насамперед, представників Європейської народної партії) до змісту резолюції різко змінилося. Через це і було прийнято рішення про перенесення розгляду резолюції по Україні на листопад.

Тим часом в МЗС України запевняють, що Європарламент схиляється до підтримки Угоди про асоціацію України з ЄС, а також висловлюють сподівання, що її парафування відбудеться в грудні ц.р. в Києві під час саміту Україна-ЄС.

Висновки і коментарі.

  • Сьогодні все гостріше постає питання: чи буде залежати успіх переговорів про підписання Угоди про асоціацію від результату кримінальної справи проти Ю.Тимошенко? Однак однозначної відповіді на нього досі немає. Українська влада, схоже, поки що остаточно не визначилася, наскільки серйозно загрожує ця ситуація її євроінтеграційним планам.
  • Представники Євросоюзу теж перебувають у непростій ситуації. З одного боку, при підготовці Угоди про асоціацію вони не можуть закривати очі на політичне забарвлення окремих гучних кримінальних справ в Україні. З іншого боку, заради тієї ж Ю.Тимошенко Євросоюз не ризикує переривати переговори з Україною.
  • Судячи із змісту заяв окремих посадовців Євросоюзу та західних політиків, одним з варіантів вирішення проблеми могла б стати декриміналізація статті 365 Кримінального кодексу, за якою обвинувачується Ю.Тимошенко (перевищення влади або службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки). У зв'язку з цим слід зазначити, що представниками опозиції у Верховній Раді вже зареєстровано два відповідних законопроекти (реєстр. № 9165 від 06.09.2011 та № 9157 від 15.09.2011).
  • Однак навряд чи варто розраховувати на те, що нинішня владна команда піде на підтримку якогось із зазначених законопроектів. Схоже, вона ще в принципі не визначилось щодо можливості припинення кримінального переслідування Ю.Тимошенко шляхом декриміналізації інкримінованої їй статті. Адже в такому випадку зникне один з аргументів на користь перегляду газових угод з Росією і, головне, Тимошенко зможе брати участь у майбутніх парламентських виборах.
  • Якщо ж українська влада під тиском Заходу і змушена буде шукати вихід із ситуації, що склалася довкола справи Тимошенко, то вона спробує знайти найбільш прийнятний для себе варіант.

Для довідки: Серед можливих експерти найчастіше називають такі:

а) засудження Тимошенко по інкримінованій статті з подальшим помилуванням;

б) перекваліфікація судом нинішньої статті на іншу, яка передбачає умовне покарання;

в) більш складний сценарій: Тимошенко оголошують вирок по нині інкримінованій статті ® її адвокати подають апеляцію ® апеляційний суд задовольняє апеляцію і повертає справу назад до Печерського районного суду ® справа передається на дорозслідування ® Тимошенко виноситься вирок по іншій статті з відстрочкою покарання.

У разі реалізації одного із зазначених (чи інших можливих) варіантів українська влада формально відреагує на реакцію Євросоюзу у зв'язку зі справою Ю.Тимошенко, при цьому реально відсторонюючи її від участі в майбутній парламентській кампанії.

  • А поки що судовий процес над Ю.Тимошенко іде повним ходом. Схоже, керівництво України не відчуває критичного тиску справи Тимошенко на процес підготовки Угоди про асоціацію з ЄС, а тому продовжує вивчати та аналізувати позиції європейських партнерів.
  • Не виключено, що додатковий поштовх для визначення позиції стосовно перспектив справи Тимошенко можуть дати результати саміту ініціативи Європейського Союзу «Східне партнерств», який проходитиме у Варшаві 20-30 вересня. Як відомо, у цьому саміті беруть участь ключові політики Євросоюзу, з якими Президент України В.Янукович планує провести зустрічі та консультації.


Україна-Росія: кінець газової війни?

24 вересня відбувся одноденний візит Президента України В.Януковича до Москви, де він провів зустріч з Президентом Росії Д.Медведєвим і прем'єр-міністром РФ В.Путіним. Офіційна інформація про коло обговорюваних питань та результати зустрічі дуже обмежена. Прес-служба Президента України лише поінформувала, що обговорювалося «широке коло питань двостороннього співробітництва України та Росії, зокрема і питання співпраці у сфері транзиту та постачання газу», при цьому «досягнуто суттєвого прогресу, що дає підстави сподіватися на досягнення найближчим часом конкретних результатів в інтересах обох країн».

24 вересня відбулися також переговори міністра енергетики та вугільної промисловості України Ю.Бойка з головою ВАТ «Газпром» О.Міллером. У прес-службі російського президента повідомили, що за підсумками переговорів глава «Газпрому» доповів президентові РФ про те, що в «обговорюваних питаннях ставки транзиту газу в Україну досягнутий істотний прогрес, що дає змогу розраховувати на укладення домовленостей в інтересах обох сторін». Сам О.Міллер пізніше підтвердив прогрес у переговорах, однак відмовився говорити про конкретні деталі.

Зате прем'єр-міністр України М.Азаров більш активно прокоментував підсумки переговорів. Зокрема, 26 вересня він заявив, що під час зустрічі президентів досягнуто домовленості про те, що Україна знизить тарифи на транспортування газу по своїй території до рівня собівартості, а Росія, у свою чергу, знизить ціну на газ для потреб України у двох сферах – бюджетній та соціальній. За словами Азарова, у жовтні фахівці двох країн підготують необхідні документи, а вже в листопаді ц.р. домовленості президентів будуть юридично зафіксовані. На зустрічі з делегацією іспанських сенаторів 26 вересня М.Азаров повідомив, що Росія погодилася на створення з Україною тристороннього газотранспортного консорціуму за участю ЄС.

У той же час представник «Газпрому» С.Купріянов, коментуючи висловлювання М. Азарова, заявив, що російська та українська сторони ще не домовилися про перегляд умов газових контрактів. За його словами, відповідні переговори будуть продовжені найближчим часом.

Висновки і коментарі.

  • Ще напередодні візиту В.Януковича до Москви було зрозуміло, що під час зустрічі двох президентів, до яких підключився і В.Путін, навряд чи буде знайдено остаточне рішення для врегулювання тривалого «газового» конфлікту. Більше того, очікувалося, що переговори будуть жорсткими і вийдуть за рамки газових проблем, оскільки Москва до останнього часу пов'язувала питання перегляду газових угод зі вступом України до Митного союзу.
  • Однак тема інтеграції України до Митного союзу під час зустрічі не була (принаймні - публічно) порушена. Це дає підстави припускати, що російське керівництво намагається змінити тактику переговорів, знімаючи ультимативний тон. Схоже, Москва тепер має намір на практиці продемонструвати Києву реальні можливості від участі у Митному союзі.

Для довідки: Підтвердженням цьому може бути те, що 22 вересня, Україна уклала першу угоду з Митним союзом - про безмитний експорт українських сталевих та неіржавіючих труб до кінця нинішнього року. За словами уповноваженого Кабміну з питань дерегуляції господарської діяльності М.Бродського, який представляв Україну на переговорах, найближчим часом мають бути узгоджені і відповідні договори на 2012 рік.

  • У той же час передчасно стверджувати, що тема входження України до Митного союзу остаточно закрита. Зміна тактики переговорів з Києвом, скоріш за все, викликана тим, що, по-перше, Москва відмовляється від ультимативних форм залучення, щоб мати більше поле для маневру. По-друге, російське керівництво вважає сьогодні не менш важливим для себе питання участі Росії в управлінні українською ГТС.
  • Судячи з усього, на базі української ГТС все ж таки буде створено консорціум, проте не відомо – в якому форматі. Раніше українська сторона пропонувала створення тристороннього консорціуму, передбачивши такий розподіл часток: 34% – на свою користь і по 33% – російським і європейським партнерам. Російська сторона до останнього часу наполягала на двосторонньому форматі консорціуму з розподілом часток як мінімум 50х50.
  • За результатами зустрічей на вищому рівні та переговорів Ю.Бойка і О.Міллера поки що не ясно, яким же буде остаточний формат газотранспортного консорціуму. Прогнози експертів тут також розходяться.

Для довідки: Так, гендиректор Фонду національної енергетичної безпеки К.Симонов вважає, що в України немає іншого варіанту, окрім як передати Росії мінімум 50% ГТС. А голова правління альянсу «Нова енергія Україна» В.Боровик вважає, що для «Газпрому» може бути прийнятним і тристоронній варіант консорціуму, якщо третю сторону буде представляти європейська компанія, наближена до російського монополіста, наприклад E.ON Rurhgas. Деякі інтернет-видання, посилаючись на джерела в російському уряді, повідомили, що може бути створений газотранспортний консорціум, в якому Україна отримає частку у розмірі 20%; ще 20% - німецька фірма, вже задіяна в проекті «Північний потік», а всі інші 60 % отримають структури «Газпрому».

  • Незалежно від формату можливого консорціуму, він, скоріш за все, буде створений на базі «Укртрансгазу». Після того, як це підприємство буде виведено зі складу НАК «Нафтогаз України» в результаті реорганізації компанії (за дорученням В.Януковича уряд має представити пропозиції щодо реорганізації «Нафтогазу України» вже до 1 жовтня ц.р.).
  • Можна також припускати, що формат газотранспортного консорціуму буде поставлено в залежність від умов перегляду газових угод. Адже ще невідомо, в якій формі будуть зафіксовані такі домовленості – шляхом підписання нових угод чи оформлення додаткових угод (або доповнень до існуючих угод).
  • Виходячи із зазначених та інших аспектів, можна прогнозувати, що переговорний процес між Україною і Росією щодо врегулювання газових проблем буде непростим і, однозначно, не таким швидким, як на це розраховує українська сторона. Додатковою проблемою тут може стати рокіровка російського політичного «тандему» (див. матеріал: «Росія: велика політична рокіровка»), внаслідок чого газовими проблемами відтепер буде займатися одноосібно В.Путін.


Росія: велика політична рокіровка

24 вересня у Москві на з'їзді партії «Єдина Росія» була знята головна політична інтрига у російській політиці. На ньому було прийнято рішення, що виборчий список «єдиноросів» на грудневих виборах до Держдуми очолить нинішній Президент РФ Д.Медведєв. Така пропозиція була внесена лідером партії, прем'єр-міністром РФ В.Путіним. Крім того, з'їзд, тепер уже за пропозицією Д.Медведєва, прийняв рішення про висунення В.Путіна кандидатом на пост Президента Росії. Сам В.Путін, який виступив на з’їзді з програмною промовою, заявив, що Д.Медведєв після президентських виборів, які мають відбутися у березні 2012 року, очолить уряд Росії.

Висновки і коментарі.

  • У тому, що т.зв. «тандем» рано чи пізно має домовитися про розподіл ролей в контексті майбутніх президентських виборів у Росії, практично не було сумнівів у політикумі та експертному середовищі. І все ж рішення, прийняті на з’їзді «Єдиної Росії», для багатьох стали несподіваними, оскільки вони очікувалися пізніше – після виборів до Держдуми Росії у грудні ц.р.
  • Схоже, на прискоренні домовленостей позначилася необхідність зниження політичних ризиків для нинішнього російського режиму. З цією метою, по-перше, Д.Медведєв більш тісно «прив'язується» до партії влади, очоливши її виборчий список на виборах. По-друге, рішення про висування В.Путіна кандидатом на пост президента знімає певну роздвоєність у середовищі російської політичної та бізнесової еліти.
  • Схема, відповідно до якої В.Путін мав повернутися на пост президента, серйозно обговорювалася ще перед президентськими виборами 2008 року. А протягом останнього року і президент, і прем'єр-міністр періодично заявляли, що відповідна домовленість буде досягнута в результаті консенсусу.
  • Разом з тим тандем старанно зберігав інтригу, яка посилювалася тим, що Д.Медведєв останнім часом не виключав, що може піти на другий президентський термін. При цьому окремі рішення та заяви Медведєва, виглядали не просто самостійними, а й іноді суперечили пріоритетам Путіна. Зокрема, у президента і прем'єра виявилися розбіжності по ряду гострих питань внутріполітичного характеру (щодо «справи ЮКОСа», ставлення до опозиції та ін.), а також зовнішньополітичного характеру – щодо лівійського питання.
  • Це не зовсім вписувалося в сценарій попередньої жорсткої домовленості між двома учасниками тандема про повернення В.Путіна президентський пост. Однак уже в останній час президент фактично відмовився від будь-якої полеміки з прем’єр-міністром. Схоже, що Д.Медведєв став внутрішньо готуватися до відходу з поста президента. На думку багатьох експертів, його амбіції балотуватися на другий термін були остаточно припинені тоді, коли Путін оголосив про створення т.зв. «Народного фронту» для своїх прихильників, що не вступили в партію.
  • Показово, що перед тим російський президент активно просував проект «Правое дело», активно шукаючи його нового лідера. Очевидно, для Д.Медведєва в контексті його політики модернізації політично важливо було мати невелику ліберальну фракцію в Держдумі. Коли ж питання другого терміну для Медведєва було остаточно знято, то й проект «Правое дело» став неактуальним, а М.Прохоров не лише був виключений з партії, а й позбувся членства в президентській комісії з модернізації.
  • Очевидно, додатковими факторами, які прискорили легалізацію сценарію «третього терміну» для В.Путіна, є нестабільність на світових ринках та ризики для російської фінансово-економічної системи. На тлі очікуваної «нової хвилі» фінансово-економічної кризи пріоритет максимальної політичної стабільності міг виявитися головним.
  • Повернення В.Путіна означає, по суті, завершення моделі тандемократії, повернення до більш звичної для Росії моделі моноцентризму в системі управління та прийняття рішень. Після обрання В.Путіна президентом Д.Медведєв як глава уряду буде зосереджений на реалізації основних напрямів державної політики, яка визначатиметься главою держави. При цьому, очевидно, Путіну доведеться зробити невеликий ухил у бік «модернізаційного» порядку денного, щоб продемонструвати певну спадкоємність курсу. Фактично вже з моменту включення Медведєва до списку «Єдиної Росії» відбулося формальне поєднання ліберальної політики Медведєва і консервативного порядку денного Путіна в один проект, вбудований у вертикаль: президент Путін – партія «Єдина Росія» – глава уряду Медведєв.

Для довідки: Те, що В.Путін змушений буде певний час підігравати у деяких питаннях Д.Медведєву, засвідчило звільнення 26 вересня віце-прем’єр-міністра – міністра фінансів О.Кудріна.

  • Що стосується зовнішньої політики Росії, то вона, скоріш за все, у найближчій перспективі суттєво не зміниться. Адже не секрет, що фактично прем’єр-міністр В.Путін і при президентстві Д.Медведєва визначав головні питання зовнішньої політики. Тож можна прогнозувати, що для Москви і надалі пріоритетними будуть залишатися інтеграційні процеси на пострадянському просторі, зокрема розбудова Митного союзу. Це означає, що слід очікувати продовження досить жорсткого курсу російського керівництва щодо України.


Палестина: чи набуде автономія членства в ООН?

Нині в центрі міжнародної політики вкотре перебуває Палестинська автономія. 23 вересня її глава Махмуд Аббас офіційно передав генеральному секретарю ООН Пан Гі Муну заявку на повноправне членство Палестини в Організації об'єднаних націй. У документі також містяться вимоги виведення ізраїльської армії з палестинських територій, окупованих 1967 року, та розташування столиці Палестини у Східному Єрусалимі.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху у своєму виступі на засіданні Генеральної Асамблеї ООН назвав дії палестинського лідера «театром абсурду» і наголосив, що палестинську проблему можна вирішити лише шляхом прямих переговорів за участі Ізраїлю, а не через резолюції Організації об’єднаних націй.

Того ж 23 вересня відбулося засідання представників т.зв. «квартету» міжнародних посередників (Росія, США, Євросоюз і ООН), які закликали Палестину та Ізраїль до продовження переговорів з метою узгодження питань кордонів і безпеки, визначення статусу Єрусалиму та інших проблем, врегулювання яких має завершитися створенням палестинської держави.

Міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман заявив, що його держава готова сприйняти пропозицію «квартету» і розпочати переговори з палестинцями без попередніх умов. При цьому він попередив, що можливе надання Палестині членства в ООН матиме серйозні негативні наслідки.

Разом з тим палестинський лідер Аббас пропозиції «квартету» поки що обговорювати відмовився, посилаючись на необхідність проведення консультацій з політичним керівництвом автономії.

Між тим вже Рада безпеки ООН 26 вересня вже приступила до процедури розгляду заявки Палестини. Радбезу ООН належить вирішити – відправляти заявку до відповідного комітету, або ж відкласти її розгляд з огляду на можливе вето з боку США (у Вашингтоні вже однозначно заявили, що застосують право вето щодо будь-якого рішення, яке передбачає схвалення палестинської заявки).

Висновки і коментарі.

  • Чимало аналітиків вважає, що у Палестини для визнання її державності на сьогодні немає іншого виходу, окрім як спробувати стати членом ООН. Лідери Палестини заявляють, що переговорний процес з Ізраїлем щодо узгодження взаємоприйнятного варіанту співіснування двох держав у межах кордонів 1967 року та врегулювання питання про статус Єрусалиму зійшов нанівець. Ізраїль налаштований обговорювати лише дуже обмежений компромісний варіант, який неприйнятний для палестинців.

Для довідки: Головними неврегульованими питаннями залишаються визначення кордону палестинської держави, статус Єрусалима, повернення палестинських біженців на окуповані Ізраїлем території та припинення будівництво єврейських поселень на цих територіях. Мирні переговори припинилися минулого року, після того як Ізраїль відновив будівництво поселень після закінчення мораторію на їх будівництво.

  • Після подачі Палестиною заявки на членство в ООН Ізраїль та США заявили, що саме цей крок ставить під загрозу мирний процес, оскільки він підриває взаємну довіру між двома палестинською та ізраїльською сторонами. США та Ізраїль категорично наполягають на продовженні переговорів.
  • Така позиція викликана не стільки «підривом довіри», скільки тим, що у разі можливого визнання Палестини повноправним членом ООН, Ізраїль автоматично перетворюється на країну, яка окуповує іншу країну-члена ООН. Тож проти нього доведеться негайно вживати відповідні санкції, як мінімум, заборону на поставки озброєнь.
  • Зрозуміло, що Ізраїль та США не можуть піти на це. Разом з тим у Білому домі хотіли б уникнути і розгляду в Радбезі ООН питання щодо статусу Палестини, бо тоді Вашингтон змушений буде застосувати вето. Це однозначно призведе до хвилі протестів в арабському світі та посилення там антиамериканських настроїв.
  • Т.зв. «квартет», що включає ООН, Європейський союз, США і Росію, намагається сформувати таку основу для відновлення переговорів, яка була б прийнятною для Ізраїлю та палестинців. Однак і в самому «квартеті» ситуація теж непроста: як відомо, Росія раніше обіцяла підтримати прагнення Палестини домогтися визнання в ООН, а Євросоюз поки що не визначився.
  • Лідер Палестини Махмуд Аббас поки що не готовий до сприйняття пропозицій стосовно продовження переговорів з Ізраїлем, що фактично означатиме відкликання заявки Палестини на членство в ООН. При цьому слід розуміти, що на позицію Аббаса серйозно впливає внутріполітична ситуація в Палестині, де у нього є конкурент в особі угруповання ХАМАС. Відмова від членства в ООН може підірвати позиції Аббаса в автономії, посиливши вплив ХАМАСу.

Для довідки: Як відомо, нині у Палестині Західний берег перебуває під управлінням Палестинської автономії на чолі з Аббасом, а сектор Газа контролюється воєнізованим угрупуванням ХАМАС, яка вважається терористичною організацією.

  • Експерти не виключають, що у разі ветування з боку США резолюції про визнання палестинської незалежності та надання їй членства в ООН Аббас звернеться з аналогічною заявкою до Генеральної асамблеї ООН, де у США немає права вето. Якщо дві третини країн, представлених у Генасамблеї, схвалять цю заявку, то Палестина може отримати статус незалежної держави, яка не є членом ООН (наприклад, як нинішній Ватикан).
  • І все ж більшість аналітиків вважає, що виносячи свою заявку на голосування в ООН, Палестинська автономія не набуває нічого, крім політичних ілюзій. При цьому невідомо, що ж відбуватиметься далі: зможе той же Аббас утримати палестинців на дипломатичному шляху чи ситуація в автономії лише погіршиться і призведе до різкої ескалації палестино-ізраїльського конфлікту?

Можливо, деякі відповіді на ці запитання можна буде отримати вже за результатами розгляду заявки Палестини в Раді безпеки ООН. А поки що цей процес проходить за зачиненими дверима і, не виключено, триватиме ще кілька тижнів.

 

ІІ. МАКРОЕКОНОМІКА

Бюджет: дежавю 2009?

Нещодавно Верховна Рада прийняла до розгляду внесений урядом проект Державного бюджету на 2012 р. Цей проект в уряді назвали бюджетом розвитку. Як відомо, бюджет на 2010 р. називали антикризовим, а на 2011 р. – бюджетом стабілізації. Проект бюджету на 2012 р., за оцінками уряду, розрахований за "зваженим сценарієм".

Дійсно, за формою при розробці проекту бюджету все витримано в конституційних нормах. Однак за змістом, як показує ґрунтовний аналіз, він нагадує бюджет 2009 р. Підставами для таких песимістичних тверджень, як не парадоксально, стали оптимістичні оцінки макроекономічних можливостей, взятих за основу бюджетних розрахунків.

  • Проект бюджету передбачає скорочення дефіциту з 4,6% ВВП в 2011 р. до 2,5%, зростання ВВП - на 5,5%, інфляцію - 7,9% і курс гривні - 8 грн/дол. Для економіки, яка ще не вийшла з кризи (на докризовий рівень 2008 р.) і до того ж знаходиться в зоні ризиків другої хвилі (як і вся економіка Європи) - це надто оптимістичні базові параметри. За оцінками експертів, рівень інфляції у 2012 р. може бути не нижче рівня зростання доходів бюджету - 14%.
  • Проект бюджету передбачає зростання податкових надходжень на 14,2%, тобто на рівні номінального ВВП. Однак не зрозуміло, як цього досягти при одночасному зниженні податкових ставок: на прибуток з 23% до 16%, ПДВ - з 20% до 17%.
  • Кабмін планує в 2012 р. направити 12 млрд грн на докапіталізацію НАК "Нафтогаз України" за рахунок ОВДП. Кошти будуть направлені на фінансування різниці в ціні закупівлі імпортного газу і його продажу підприємствам комунальної енергетики. Це черговий крок до нарощування держборгу.
  • Водночас при зростанні ціни на імпортний газ до 414-416 дол. за 1 тис. куб. м утримати дефіцит "Нафтогазу" в межах запланованих 0,8% ВВП буде дуже складно. Загальний дефіцит сектору держуправління і "Нафтогазу" в 2012 р. перевищить визначений МВФ поріг - 2,5% ВВП приблизно на 2 в. п.
  • В проекті бюджету передбачено отримати від приватизації 10 млрд грн. Однак цьому ще мають сприяти форми і механізми приватизації. Адже у експертів немає впевненості, що вони будуть відкритими і прозорими, які б дали відкриту конкурентність торгів і високу ціну.
  • Проект бюджету передбачає підвищення соціальних видатків на 14%, а заробітної плати бюджетним працівникам в середньому на 25%. Такі соціальні преференції в умовах кризи та при скромних і малоймовірних економічних показниках є дуже небезпечними.
  • Водночас низка важливих статей бюджетних витрат зазнали істотного скорочення: на енергоефективність - на 590 млн грн; на будівництво доріг (крім погашення кредитів "Укравтодору") - на 400 млн грн; на ЖКГ - на 500 млн грн.
  • Планується також збільшити граничний обсяг держборгу на 10,6% (до 415,6 млрд грн), і скоротити обсяги державних запозичень на 17,4%. Витрати на обслуговування держборгу складуть 30 млрд грн, з яких третина створена попередниками.
  • Бюджетні витрати для Агентства з управління державними корпоративними правами (правонаступник Мінпромполітики) проти 2011 р. зросли у 2 рази, а проти 2010 р. – у 7 разів. В числі цих витрат передбачено 356 млн грн на інвестиційні проекти, використання яких, за оцінками експертів, буде в ручному режимі з високими корупційними ризиками (рис. 1).
  • Для завершення підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в 2012 р. в проекті Держбюджету на наступний рік передбачено 7,4 млрд грн. Про окупність цих витрат (покриття їх у ближчому майбутньому) говорити не доводиться.

Висновок. По суті, позитивним у проекті Держбюджету-2012 можна назвати лише обмеження його дефіциту. Адже зовнішні ринки нестабільні і невизначені. Вони завмирають в очікуванні нової хвилі кризи, анонсованої провідними експертами. Тому економіку України треба захистити від ризиків, пов'язаних з нестабільністю світової економіки.

Рис. 1. Динаміка основних видатків державного бюджету, млрд грн


Фондовий ринок: черговий спад чи сигнал нової кризи?

З 200-річної історії криз, а їх у світі було більше 100, відомо, що вони часто починались з обвалу фондового ринку, або ж він був першим форпостом економіки, який падав під наступом кризи. Протягом 2011 р. не раз говорили і писали про можливість другої хвилі кризи. Нерідко це сприймалось як залякування, без достатньої аргументації. Однак ситуація на фондовому ринку останнім часом викликає все більшу тривогу за можливе повернення до гіршого сценарію.

  • Наприкінці вересня динаміка індексів ПФТС вперше за останні два роки опустилась знову до рівня осені 2009 р. І це після того, як у І півріччі 2011 р. квартальний індекс ПРТС був вийшов практично на рівень І кв. 2008 р., тобто на докризовий рівень. З початку поточного року зазначений індекс впав у 2 рази (рис. 1). Причиною цього послужили як загальносвітові, так і вітчизняні передумови:

Загальносвітові:

негативні очікування аналітиків агентства S&Р стосовно дефолту Греції та зниження агентством Moody's рейтингів державних боргових паперів Греції;

зниження агентством Moody's кредитного рейтингу Португалії на чотири пункти із негативним прогнозом;

заява директора-розпорядника МВФ К.Лагард та інших міжнародних експертів про зростання загроз для світової економіки;

зниження основних європейських фондових індексів до мінімуму останніх двох років. Найбільше впали акції французьких банків – основних власників грецьких боргових паперів;

неможливість лідерів єврозони побороти боргову кризу та занепокоєння інвесторів безрезультатністю зустрічі лідерів «Великої сімки» щодо надання підтримки слабким економікам;

погрози Євросоюзу МВФ і ЄЦБ відмовою Греції в наданні нової фінансової допомоги через невиконання країною обумовлених антикризових заходів.

Внутрішні передумови:

внутрішні проблеми економіки та фінансового сектора України, внаслідок яких темпи падіння індексів фондового ринку України значно більші, ніж інших міжнародних індексів.

Висновок. Незважаючи на таке стрімке (вдвічі) падіння індексу ПФТС, інтерес приватних інвесторів до українського фондового ринку не згас. За даними Української біржі, частка фізичних осіб у загальному обсязі торгів у порівнянні з липнем впала всього на 1,4%, склавши 24,5%. Більше того, обвал вартості цінних паперів може навіть залучити нових інвесторів, про що свідчить зростаюча активність приватних інвесторів на ринку.

Рис. 1. Динаміка квартальних індексу ПФТС, пункти

Рис. 2. Динаміка міжнародних індексів фондового ринку,
% до попереднього періоду


Україна: криза інвестицій

Для забезпечення виходу з кризи та зростання економіки Україні вкрай потрібні іноземні інвестиції. У великій мірі це зумовлено слабким фінансовим становищем вітчизняних галузей і підприємств, практичною відсутністю банківського кредитування. Однак динаміку залучення прямих іноземних інвестицій в Україні за п'ятибальною системою оцінки з великою натяжкою можна визнати задовільною.

  • За останні два роки (2009-2010 рр.) обсяги прямих іноземних інвестицій становили всього 4,4-4,6 млрд дол., що майже вдвічі менше, ніж у 2005 та 2007 рр. (рис. 1). За І півріччя 2008 р. динаміка іноземного інвестування практично не покращилась – залучено всього 2,8 млрд дол. Однак, якщо не рахувати кошти від приватизації «Укртелекому», то загальний обсяг прямих іноземних інвестицій залишається на рівні І півріччя 2010 р. – 1,8 млрд дол., тобто ніякого зростання немає.
  • Третина прямих інвестицій з країн ЄС спрямовані в промислові підприємства, головним чином в металургійну, харчову, хімічну та нафтохімічну промисловість. Ще третина капіталу пішла у фінансовий сектор і 10% в операції з нерухомістю.
  • На країни ЄС припадає понад 83% загального обсягу вкладень в Україну, в т.ч. 30% припадає на Кіпр. Це значно більше, ніж на Німеччину - 19,5%, Нідерланди - 12,7%, Австрію - 7,6%, Францію - 6,3% та Великобританію - 6,2%. "Кіпрський" капітал – це фактично кошти українського бізнесу, які повертаються в Україну під виглядом підприємств з іноземним капіталом. Однак, якщо у 2000-2004 рр. частка інвестицій з Кіпру становила 10-20%, то у 2011 р. – майже 60% (рис. 1).
  • На 2011-2012 рр., за оцінками експертів, обсяг інвестицій в Україну може зрости, але в основному за рахунок того, що очікується новий виток приватизації.
  • Розуміючи всю складність ситуації, уряд шукає шляхи розв'язання цієї проблеми. Зокрема, передбачається створення фонду гарантування інвестицій. З жовтня 2011 р. мають запрацювати єдине інвестиційне вікно, біржа проектів, підготовлених за міжнародним зразком. Очікується прийняття законів про індустріальні парки та про державно-приватне партнерство.
  • Найбільший інтерес України в інвестиціях для енергетичного та аграрного секторів економіки, особливо в сферу альтернативної енергетики та диверсифікації енергопостачання. Провідні міжнародні компанії виявили зацікавленість щодо проектів розробки сланцевого газу, видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного моря і будівництва LNG - терміналу. Однак реальних зрушень поки що дуже мало.

Висновки.

Перше. Притік іноземного приватного капіталу в нові виробничі проекти в Україні ще дуже незначний. Зумовлено це тим, що, за оцінками експертів, інвестиційний клімат в країні "далекий від базових інвестиційних та бізнес-стандартів, які дозволили б залучити значні обсяги інвестицій".

Друге. За оцінками іноземних інвесторів, інвестиційний клімат в Україні навіть погіршився. Зросла корупція і тиск на бізнес, погано йде повернення компаніям ПДВ.

Третє. Для іноземних інвесторів Україна сприймається ще як країна з перехідною економікою, яка не досягла по ВВП рівня 1991 р. Основні ринкові правила вже працюють, але вони здебільшого ще не європейські, а специфічні українські.

Рис. 1. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну, млрд дол.

Рис. 2. Динаміка прямих іноземних інвестицій, млрд дол.

 

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

США: криза світового лідерства?

 Провідні економісти світу оцінюють імовірність настання нової рецесії в США протягом наступних 12 місяців на рівні від 33% (оптимістичні оцінки) до 45% (песимістичні оцінки). З 1988 р. щоразу, коли така оцінка перевищувала 40%, починався черговий економічний спад. Нинішня оцінка є найвищою після спаду в 2009 р. Підставою для цього є фундаментальні економічні передумови, які так і не поліпшились (рис. 1). Більше того, напруженість в економіці навіть зросла у зв'язку із загрозою дефолту у серпні, панікою на фінансових ринках, погіршенням фінансового стану домогосподарств та падінням ринку праці.

  • Особливо напружена ситуація у соціальній сфері. Частка американців, що проживають за межею бідності, в 2011 р. збільшилася до 15,3% у порівнянні з 14,3% в 2009 р. Рівень бідності в країні став найвищим за останні 52 роки. Середній рівень доходів домашніх господарств впав на 2,3% - до 49,5 тис. дол. Це найнижчий показник з 1996 р. У 2010 р. до числа бідних відносилося 46 млн чол. За рік їх кількість зросла на 2,8 млн чол.
  • В США склалась парадоксальна ситуація: в найбагатшій країні - найбільше бідних. Серед 34 країн ОЕСР показник бідності в США - один з найвищих. Певною мірою це зумовлено підняттям офіційної "планки бідності". Однак у США високий заробіток, необхідний для оплати послуг з охорони здоров'я (близько 50 млн чоловік не мають медичних страховок), освіти, соціального та житлово-комунального обслуговування.
  • Зважаючи на таку ситуацію, президент Б.Обама запропонував план, що передбачає скорочення протягом найближчих 10 років дефіциту бюджету на 1,5 трлн дол. План включає збільшення податків для великих корпорацій і осіб з високими доходами та послаблення податків для малого бізнесу, а також асигнування в сумі 447 млрд дол. для розв'язання проблеми безробіття. Це торкається лише 0,3% платників податків, тобто менше 450 тис. чоловік. У Конгресі створена комісія для узгодження цієї пропозиції.
  • Серйозною є боргова проблема. Обсяг непогашених протермінованих запозичень ФРС сягає 2,85 трлн дол., з яких майже 1,7 трлн дол. припадає на держоблігації. Крім того, ФРС має намір виділити 400 млрд дол. на покупку довгострокових облігацій і стільки ж - на придбання короткострокових.

Висновки.

Перше. У 2011 р. вперше за останні десятиліття світ засумнівався в надійності і передбачуваності американських фінансових стандартів та інститутів. У фінансистів усього світу це породило певну недовіру до фінансової системи США. Раніше вважалося, що на фінансовому ринку США діє "захист від дурня", але виявилося, що ні. Це стало сильним ударом по американському фінансовому міфу, який формували покоління політиків і фінансистів. Але це лише "вершина айсбергу" - більш фундаментальних проблем, які, можливо, назавжди змінять ставлення світової економіки до США як до світового лідера.

Друге. З метою стабілізації ситуації ФРС, очевидно, будуть вживатися різні заходи: заміна держоблігацій, їх реструктуризація, зниження ставок по надлишкових резервах банків, скасування нарахування відсотків і стимулювання таким чином кредитування, зниження інфляції та рівня безробіття, запуск нової програми викупу активів. Однак, на думку експертів, ці заходи не відновлять лідерського іміджу країни, у крайньому разі на світовому фінансовому ринку.

Рис. 1. Динаміка основних показників США, % до ВВП

Криза євроінтеграції?
  З початку боргової кризи в Греції та інших країнах ЄС в ЗМІ дедалі частіше висловлюються прогнози щодо кризи євроінтеграції як фінансово-валютного утворення. Причин для таких прогнозів достатньо.
 З початку боргової кризи в Греції та інших країнах ЄС в ЗМІ дедалі частіше висловлюються прогнози щодо кризи євроінтеграції як фінансово-валютного утворення.
  • Недосконалість угоди про Європейський фонд фінансової стабілізації (EFSM), яка досі не ратифікована Німеччиною, Австрією та Нідерландами.
  • Мізерні обсяги EFSM - усього 440 млрд євро, що становить лише 4,5% від боргів єврозони.
  • Системність боргової кризи для більшості країн єврозони (рис. 1).
  • Накладення бюджетної кризи на боргову (рис. 2).
  • Довготривалість боргової (частково і бюджетної) кризи (рис. 3).
  • Криза ліквідності в європейських банках (останнє зниження Moody's рейтингів найбільших французьких банків: Societe Generale і Credit Agricole).
  • Погіршення економічного стану країн єврозони: ЄЦБ недавно знизив прогнози зростання ВВП єврозони до 1,4-1,8% в 2011 р. і до 0,4-1,2% в 2012 р.

Аналіз фінансової ситуації та боргової кризи в єврозоні свідчить, що можливі такі сценарії розвитку подальших подій.

  • Песимістичний сценарій - за яким ефективних заходів не буде вжито, а заборгованість досягне таких меж, що її вже неможливо буде виплатити. За цим сценарієм можливий розпад єврозони і припинення функціонування євро. Схожа ситуація мала місце при розпаді Австро-Угорщини, СРСР, інших імперій.
  • Оптимістичний сценарій - за яким для всієї єврозони ЄС буде створено уніфіковану систему, на зразок федеральної фінансової системи в США. Але тоді країнам єврозони доведеться сприйняти авторитарність Німеччини як основного фінансового донора єврозони, що буде диктувати свої умови іншим країнам у створенні та функціонуванні такої федеральної фінансової системи. На цьому сценарії сходиться більшість експертів, які вважають, що порятунок єврозони тільки в уніфікації її фінансової системи, а всі інші заходи призведуть до нових потрясінь і дефолтів.
  • Проміжний сценарій - за яким сильні країни виключать слабкі країни з єврозони, проведуть реструктуризацію боргів, визначать стратегію їх погашення і нададуть допомогу проблемним банкам. Позицію сильних країн (Німеччина, Франція та інші) можуть підтримати Польща, Чехія і Словаччина. Це, по суті, сценарій переформатування єврозони, який призведе до її поділу на дві - сильного і м'якого євро (аналог західної і східної дойчмарки). В перспективі, після стабілізації ситуації, дві зони могли б об'єднатись.
  • Поки що розвиток подій іде за старим сценарієм - "лікувати" Грецію і єврозону, нічого не змінюючи. Наприкінці вересня європейські лідери домовилися протягом найближчих шести тижнів затвердити новий масштабний план порятунку єврозони від боргової кризи. Для цього передбачається збільшити вчетверо фонд фінансової стабільності EFSM (до 2 млрд євро), списати половину боргів Греції, а також рекапіталізувати європейські банки вливанням десятків мільярдів євро. Мета цих заходів - спорудити "протипожежну перешкоду" навколо Греції, Португалії та Ірландії, щоб запобігти поширенню кризи на Італію, Іспанію та інші країни.

Висновки.

Перше. Впровадження євро з самого початку не мало глибоко продуманої фундаментальної концепції. Євро розглядався як спосіб вирішення прагматичних проблем: слабким країнам відкрити доступ до капіталу, інвестицій, кредитів і стабільної валюти, а сильним країнам відкрити доступ до ринків слабших країн. Цю мету євро практично виконало, але в результаті обернулось для країн єврозони економічним тягарем: одні стали безперспективними боржниками, а другі – безперспективними кредиторами (донорами).

Друге. Недосконалість політико-правового та економічного устрою єврозони спокусило країни з дуже слабкими економіками, з великими бюджетними дефіцитами, "прикриваючись" довірою інвесторів до сильних економік країн Західної Європи, "заливати" свої проблеми дешевими запозиченнями. Велика різниця в економічних потенціалах зумовила багато протиріч всередині єврозони, а це, в свою чергу, послабило довіру інвесторів.

Третє. Єврозоні необхідно посилювати процеси інтеграції насамперед у напрямах функціонування фінансової системи та формування її за федеральним принципом на зразок Сполучених Штатів Європи. Без єдиної уніфікованої фінансової системи єдина валюта успішно функціонувати не може.

Рис. 1. Державний борг країн єврозони в 2011 р. (прогноз), % до ВВП

Рис. 2. Дефіцит бюджету країн єврозони в 2011 р. (прогноз), % до ВВП

Рис. 3. Динаміка державного боргу країн єврозони, % до ВВП


Греція: ризики дефолту зростають

  • ЄС, МВФ, ЄЦБ досягли домовленості про нові умови і пропозиції допомоги Греції в обмін на вжиття нею ефективних заходів з оздоровлення фінансової системи бюджетного дефіциту. Але з Грецією часто виходить так, що домовленості досягаються, а їх виконання – не завжди. Тим часом ситуація у Греції продовжує ускладнюватись. Падіння ВВП в поточному році оцінюється в 5,5%, в 2012 р. - в 2,5%. Продовжується падіння цін на нерухомість: в 2009 р. - на 3,7%, в 2010 р. - на 4,7%, в I півріччі 2011 р. - на 5,2%.
  • Ще у травні 2010 р. ЄС і МВФ домовилися про надання Греції пакету фінансової допомоги на загальну суму в 110 млрд євро. Греція обіцяла скоротити в 2011 р. дефіцит бюджету до 7,5% ВВП. Проте за 8 міс. 2011 р. витрати бюджету зросли більш ніж на 20%, а доходи скоротилися. Умови отримання цього кредиту не були виконані, тому кредитування було зупинено.
  • За новими домовленостями Греція має скоротити число бюджетників на 100 тис. чол., урізати або заморозити платню держслужбовців, скоротити витрати на охорону здоров'я, підвищити тарифи на теплову енергію, ліквідувати збиткові держпідприємства і прискорити приватизацію, підвищити податки на тютюн, алкоголь і предмети розкоші, знизити пенсії на 20%, що отримують понад 1200 євро, і на 40% - отримувачам більше 1000 євро і віком молодше 55 років.
  • На думку Нуріеля Рубіні, Греція потрапила в порочне коло фінансової неспроможності, зниження конкурентоспроможності та економічної депресії. Щоб вирватися з цього кола, Греції необхідно почати процедуру дефолту, добровільно вийти із зони євро і повернутися до драхми. Наступним кроком буде різка девальвація драхми, в результаті зросте конкурентоспроможність і почнеться економічне зростання, як це сталося в Аргентині та деяких інших країнах.
  • Однак чимало експертів вважає, що переваги від виходу Греції з єврозони істотно поступаються можливим втратам. Перехід на драхму з девальвацією до євро на 40% спричинить банківську паніку, банкрутства підприємств, припинення інвестування. Країна зануриться в глибоку рецесію з гіперінфляцією, різко зростуть соціальні проблеми і політичне напруження. Більше половини грецького боргу номіновано в євро, тож у разі введення драхми приватні кредитори не отримають майже нічого і довіра інвесторів впаде остаточно.
  • Незалежно від того, чи залишиться Греція в єврозоні, списання боргів неминуче. Але є особливість: понад 90% грецького боргу знаходиться в руках приватних кредиторів і регулюється грецьким законодавством. За таких умов кредитори можуть втратити 65-80% від номіналу зобов'язань. Можливо тому, щоб запобігти дефолту, європейські фінансові лідери запропонували списати 50% боргів Греції як перед державними, так і перед приватними кредиторами.
  • Певну фінансову допомогу Греції можуть надати країни БРІКС, зокрема в розмірі 20 млрд євро. Вони пропонують різні механізми такої допомоги, але безпосередньо кредитувати Грецію для викупу боргових облігацій з ринку не поспішають.
  • Греція, зі свого боку, розглядає також масштабний проект "Геліос" щодо збільшення в 10 разів виробництва сонячної електроенергії та її експорту до країн північної Європи, як один із шляхів виходу із дефолтної ситуації та бюджетної кризи. У Греції 300 сонячних днів на рік, а інтенсивність сонячного випромінювання у 2 рази вища, ніж у Німеччині. Крім того, проект допоможе створити в Греції від 30 до 40 тис. робочих місць.

Висновки.

Перше. Вихід Греції з єврозони створить небезпечний прецедент. Інвестори і вкладники не стануть чекати, поки їх євро деномінують в іншу валюту, і перенаправлять капітали в інші країни. Це буде означати початок великого відтоку приватного капіталу (як іноземного, так і вітчизняного), що стане черговим ударом по економіці після обвалу банківського кредитування. До речі, за час кризи (всього за 3 роки) з Греції уже пішло 20 млрд дол. прямих іноземних інвестицій (рис. 4).

Друге. Багато політиків з країн-донорів єврозони виступають проти виділення додаткових грошей для допомоги "марнотратним" країнам. Зокрема, в Німеччині (основному донорі ЄС) не заперечують, в принципі, проти збільшення фонду EFSM допомоги за рахунок позикового капіталу, але в реалізації цієї ідеї німці бачать великі практичні проблеми, і насамперед з боку влади (або безвладдя) Греції.

Рис. 1. Динаміка ВВП Греції,
% до відповідного періоду попереднього року

Рис. 2. Динаміка загального державного боргу Греції, % до ВВП

Рис. 3. Динаміка основних показників Греції, % до ВВП

Рис. 4. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Греції,
кумулятивно, млрд дол.


Італія: синдром Греції?

  • Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's (S & P) знизило довгостроковий борговий рейтинг Італії з А + до А з негативним прогнозом. Сукупний борг країни уже сягає 2 трлн євро, або 120% ВВП країни. За рік борг зріс на 200 млрд євро. Після Греції це найвищий рівень боргу серед країн єврозони.
  • Саме з боргами в Італії найбільш гостро стоїть проблема. До кінця 2011 р. країні необхідно продати облігацій або продовжити запозичення на 111 млрд євро. У випадку загострення боргових проблем ЄС буде вкрай важко профінансувати потреби такої великої економіки і врятувати її від дефолту. Не випадково після пониження рейтингу Італії курс євро по відношенню до долара США значно знизився.
  • Уряд Італії прийняв програму жорсткої економії, яка передбачає підвищення податків і скорочення держвидатків, економію більше 50 млрд євро та збалансування бюджету до 2013 р. Однак низькі темпи зростання економіки дуже ускладнюють досягнення поставлених цілей. Прогноз зростання ВВП на 2011-2014 рр. знижено з 1,1% до 0,7%.
  • Для подолання боргової кризи уряд Італії мав намір істотно збільшити податки, зокрема, податок на доходи громадян у розмірі понад 90 тис. євро на рік - на 5 в.п, а по доходах - понад 150 тис. євро - на 10 в.п., податок на доходи з цінних паперів – на 8 в.п.
  • Однак ці податкові новації поки що не знайшли підтримки. "Податок солідарності" (на багатих), який мав приносити в казну щорічно близько 2 млрд євро, викликав багато суперечок і його відкладено. Фінансування місцевої влади скорочено не на 9, а лише на 2 млрд євро. Пенсійний вік підвищено лише для окремих категорій громадян. Відхилені також пропозиції щодо підвищення ПДВ.
  • Складною залишається ситуація з безробіттям. В Італії не працює 1,1 млн чоловік у віці до 35 років. Це один з найвищих показників серед країн ЄС. Серед молоді до 24 років безробіття ще вище – понад 33%, а в середньому по Європі - 21%. Крім того, під час кризи (з 2008 по 2011 рр.) роботу втратили майже 1 млн молодих людей.
Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's (S & P) знизило довгостроковий борговий рейтинг Італії з А + до А з негативним прогнозом. Сукупний борг країни уже сягає 2 трлн євро, або 120% ВВП країни. За рік борг зріс на 200 млрд євро. Після Греції це найвищий рівень боргу серед країн єврозони.

Висновок. Італія має винести для себе урок з подій в Греції в головному – не затягувати з прийняттям радикальних рішень. Ситуація з Грецією показує, що ефективність рішень значною мірою визначається не тільки і, можливо, не стільки їх конструктивністю та радикальністю, скільки своєчасністю. Колись відомий політик сказав: "промедление смерти подобно". Той вислів стосувався революції, але щодо кризи він, напевно, не менш актуальний.

 

Рис. 1. Динаміка ВВП Італії,
% до відповідного періоду попереднього року

Рис. 2. Динаміка державного боргу Італії, % до ВВП

Рис. 3. Динаміка основних показників Італії, % до ВВП

Повернутися назад до розділу