відеоархів

Останні відео


Моніторинг "Стратегічні оцінки"

Версія для друку
06.03.2014

Випуск №187. Політика. Макроекономіка.

Завантажити випуск

ПОЛІТИКА

І. Внутрішня політика.

В Україні новий уряд: чи надовго?. 

В Криму реалізується абхазький сценарій?.

ІІ. Світова політика.

Боснійська криза: уроки для України.

Нейтральна Швейцарія підриває основи Євросоюзу?.

МАКРОЕКОНОМІКА

ІІІ. Економіка України

Провал «капітального ремонту хати». 

Головним донором бюджету став … НБУ

Банки повертаються до … кризи?.

ІV. Світова економіка

Підсумки 2013 р. визначають можливості 2014 р. 

Фондовий ринок Росії зреагував на військову агресію

ПОЛІТИКА

І. Внутрішня політика

В Україні новий уряд: чи надовго?

27 лютого Верховна Рада затвердила новий склад Кабінету Міністрів України. Перед тим у парламенті було проголошено про створення коаліції під назвою «Європейський вибір». До її складу увійшли вчорашні опозиційні фракції «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода», новоутворені депутатські групи «Економічний розвиток» і «Суверенна європейська Україна», а також декілька позафракційних депутатів на підставі індивідуального членства. Загалом коаліція налічує 250 народних депутатів.

Як і очікувалося, уряд очолив лідер фракції «Батьківщина» А.Яценюк. Разом з тим у складі Кабінету Міністрів представлені лише два суб’єкти коаліції – фракції «Батьківщина» та «Свобода». Решта урядовців складається з представників громадянського сектора «Євромайдану» та кількох колишніх чиновників.

Висновки і коментарі.

  • Склад нового Кабінету Міністрів свідчить, що Україна не отримала «технічний уряд», як це рекомендували зробити в нинішніх кризових умовах авторитетні політики та аналітики. Адже катастрофічне становище в економіці вимагає швидких і жорстких антикризових заходів. Тож ставку варто було б робити на урядовців-технократів, які змогли б проводити системні реформи без оглядки на політичну кон’юнктуру.
  • Однак новий уряд був сформований на іншій основі – на підставі досить умовного компромісу між ключовими парламентськими фракціями і вимогами «Євромайдану». Як наслідок, його склад є дуже неоднорідним, образно кажучи – «революційно-експериментальним». Фактично він являє собою коаліцію фракції «Батьківщина» та революційного «Євромайдану» з додаванням декількох «свободівців» та двох-трьох професіоналів-технократів.
  • В результаті більшість членів Кабінету Міністрів представляють різні політичні групи, які мають далеко неоднакове бачення шляхів розв’язання економічних та соціальних проблем. Це, по-перше, ускладнює приведення їх позицій до спільного знаменника і, по-друге, може позбавити прем’єр-міністра беззастережного впливу на своїх підлеглих.
  • Між тим новому уряду треба якнайшвидше визначитися зі своїми тактикою і стратегією. При цьому «хороших» рішень нинішня ситуація в економіці практично не передбачає. Тож особи, які увійшли до нинішнього Кабінету Міністрів, мають бути готовими до політичного самогубства. Це змушений був визнати прем'єр-міністр А.Яценюк, який назвав свій уряд «урядом камікадзе». Сам він уже публічно відмовився від президентських амбіцій (що вказує на високу ймовірність балотування Ю.Тимошенко).
  • Першочерговими завданнями уряду є перегляд нинішнього та прийняття нового, більш реалістичного, бюджету із значним скороченням витрат, а також отримання кредитів від світових фінансових інститутів для стабілізації державних фінансів.
  • Найскладнішою проблемою, безумовно, буде пошук джерел кредитування. Росія від кредитування України де-факто відмовилася: це питання переведено виключно у політичну площину двосторонніх відносин, що катастрофічно погіршуються. МВФ, який розглядається основним кредитором, підтвердив свої попередні умови надання кредиту – значне підвищення внутрішніх цін на газ, скорочення соціальних пільг і субсидій, вільний курс гривні. Виконання таких умов може призвести до критичних соціально-політичних ризиків, які вдарять по уряду.
  • Тож його функції і роль, судячи з усього, обмежаться лише стабілізацією економіки за рахунок запровадження вкрай непопулярних заходів. А потім Кабінет Міністрів очікують серйозні ротації і, скоріш за все, досить швидка відставка. Найбільш логічним це було б після президентських виборів у травні ц.р.
  • Однак не можна виключати, що відставку уряду можуть спровокувати ще раніше зміни в парламентській коаліції під впливом президентської кампанії. Адже переважна більшість політичних сил, які входять до нинішньої коаліції, скоріш за все, висунуть своїх представників кандидатами у президенти. Тож вони цілком можуть спробувати дистанціюватись від діяльності уряду, насамперед від його непопулярних заходів. За таких умов Кабінету Міністрів складно буде розраховувати на гарантовану підтримку своїх дій та ініціатив у парламенті.
  • У цьому зв’язку слід звернути увагу на те, що, як зазначалось вище, з п’яти суб’єктів парламентської коаліції у нинішній уряд своїх представників делегували лише дві фракції – «Батьківщина» і «Свобода». Фракція «УДАР», чий лідер В.Кличко вже публічно заявив про свою участь у президентських виборах, демонстративно відмовилася від входження її представників до складу Кабінету Міністрів. Це було зроблено свідомо, щоб залишити В.Кличку можливість не лише дистанціюватися від дій уряду, а й гостро критикувати його під час президентської кампанії. Скоріш за все, на президентські вибори піде і О.Тягнибок. Тож його фракція «Свобода» теж може істотно скоригувати свої позиції у Верховній Раді, у т.ч. і стосовно оцінки дій уряду.
  • На діяльності Кабінету Міністрів буде позначатися і вплив «Євромайдану», який вловив власні управлінські амбіції і не має наміру розходитися. Між тим «Євромайдан» може виявитися одним з дестабілізуючих чинників через наявність різних груп і настроїв його учасників. Так, одна з таких груп – «Автомайдан» уже заявляє про опозицію до нової влади. Не можна виключати, що радикальний «Правий сектор» теж може прийняти рішення про свою опозиційність. Не випадково його лідер Д.Ярош відмовився від посади в РНБО. Скоріш за все, лідери «Євромайдану» будуть тримати певну дистанцію з новою владою, щоб залишати собі можливість якщо не відкрито тиснути на неї, то хоча б тримати «в тонусі».
  • Безумовно, доля та перспективи нинішнього уряду багато в чому будуть залежати від того, як йому та новій владі в цілому вдасться врегулювати гострий кримський конфлікт (див. наступний матеріал: «В Криму реалізується абхазький сценарій?»).

 В Криму реалізується абхазький сценарій?

Останніми днями центр політичних подій в Україні перемістився до Криму, влада якого за підтримки та стимулювання з боку Росії відкрито виступила проти нинішньої української влади.

24 лютого офіційний Київ втратив вплив на Севастополь: голова міської держадміністрації В.Яцуба подав у відставку, а міськрада створила Координаційну раду Управління по забезпеченню життєдіяльності міста, яку очолив депутат міськради О.Чалий.

27 лютого Верховна Рада Криму висловила недовіру кримському уряду і відправила у відставку його голову А.Могильова. Новим головою Ради міністрів Криму призначено депутата Верховної Ради Криму, лідера партії «Русское единство» С.Аксьонова. Крім того, Верховна Рада автономії ухвалила постанову про проведення 25 травня (пізніше цей термін перенесено на 30 березня) республіканського референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень АР Крим.

Для довідки: На референдум має бути винесено питання: «Автономна Республіка Крим володіє державною самостійністю і входить до складу України на основі договорів і угод» (так чи ні).

1 березня голова Ради міністрів Криму С.Аксьонов прийняв рішення про тимчасове перепідпорядкування йому розташованих на півострові з'єднань і частин Збройних сил та ВМФ України, підрозділів МВС і МНС, прикордонної і податкової служб. Він також звернувся до Президента РФ В.Путіна з проханням надати сприяння у забезпеченні миру і спокою в АР Крим.

1 березня Рада Федерації Росії підтримала звернення президента В.Путіна та дала згоду на використання Збройних Сил РФ на території України.

2 березня Верховна Рада України прийняла звернення до держав, які підписали Будапештський меморандум, з вимогою забезпечити територіальну цілісність України. Парламент висловився за необхідність вирішення конфлікту мирним шляхом за участі міжнародних експертів ОБСЄ, ООН, Ради Європи, ЄС, СНД. Крім того, Верховна Рада схвалила рішення РНБО про переведення ЗСУ у повну бойову готовність.

Висновки і коментарі.

  • Нинішні події в Криму, безумовно, стануть важким випробуванням не лише для української влади, а й української державності. Схоже, що кримський конфлікт захопив українську владу зненацька. Занурившись у революційні події на «Євромайдані» та перебуваючи в ейфорії від повалення В.Януковича, вона недооцінила сепаратистські ризики в Криму і, що більш істотно, фактично проігнорувала російський чинник.
  • Мало того, нова владна команда своїми поспішними рішеннями щодо скасування мовного закону, вимогами припинити трансляцію на території України російських телеканалів, заявами про заборону КПУ та Партії регіонів дала привід для ескалації конфлікту в Криму та східних регіонах.
  • Позначилися тут і не продумані (з точки зору можливих наслідків) дії вчорашніх опозиціонерів та лідерів Майдану, які закликали до створення в регіонах альтернативних органів влади у вигляді т.зв. «народних рад», до формування альтернативних органів правопорядку – «загонів самооборони». Нинішні події у Криму та на Сході і Півдні певною мірою є віддзеркаленням подій на Заході та в Центрі країни місячної давнини.
  • Маргінальні проросійські сили в Криму та південно-східних регіонах України несподівано отримали новий імпульс для своєї діяльності. Цим не могли не скористатися в Росії. Після провалу проросійського проекту «Український фронт» у Харкові Кремль пішов на радикальний крок – введення російських військ до Криму. При цьому було відведено свою роль і втікачу В.Януковичу, який нібито, за словами представника Росії у Раді безпеки ООН, попросив російського президента ввести війська в Україну.
  • Прийняті Верховною Радою України звернення до держав, які підписали Будапештський меморандум про гарантії безпеки України, апеляції до міжнародних організацій, рішення РНБО, спрямовані на врегулювання ситуації в Криму, стали вже реакцією на те, що сталося. Враховуючи стан української армії та дезорганізовані й деморалізовані правоохоронні органи, сьогодні складно розраховувати на те, що Київ зможе взяти під контроль ситуацію в Криму силовими методами. Від Заходу тут, схоже, можна розраховувати лише на політичну та моральну підтримку.
  • Тож Україні слід розраховувати насамперед на власні сили і можливості. Важливо не піддатися емоціям і не підіграти тим самим реалізації російського сценарію в Криму, що передбачає ескалацію суспільної напруги та дестабілізацію ситуації на півострові. Слід відзначити, що сьогодні стримувати конфлікт в автономії вдається завдяки позиції наших військових у Криму, які демонструють силу духу, відданість присязі та ігнорують провокації.
  • Прогнозуючи подальший розвиток подій, можна стверджувати, що навряд чи в нинішній ситуації Росія захоче добиватися повного відокремлення Криму від України. Скоріш за все, Москва планує перетворити півострів на джерело і фактор постійної дестабілізації українського суспільно-політичного життя. Цілі такого плану прозорі й очевидні: не допустити подальшого зближення України з Євросоюзом та, що більш принципово для Кремля, виключити можливість навіть гіпотетичного вступу нашої країни в НАТО.
  • З огляду на це слід розуміти, що кримську кризу, яка стимулюється ззовні, не можна буде подолати силовими діями, до чого закликають деякі гарячі голови. Нинішня українська влада має усвідомити всю небезпеку ситуації, що склалася в Криму, для нашої державності. Пора перейти від проголошення закликів і гасел до предметної роботи, до вироблення і здійснення системної державної політики у сфері національної безпеки. На цьому етапі слід уникати будь-яких форм силового протистояння і перейти до консультацій і переговорів, узгодження позицій сторін конфлікту.
  • І, звичайно, українській владі треба активно шукати можливості для започаткування переговорного процесу з російською стороною. Без цього важко розраховувати на розв’язання кримського конфлікту. До речі, Президент РФ В.Путін на прес-конференції 4 березня фактично подав сигнал: діалог з урегулювання українсько-російської кризи в принципі можливий, якщо Україна разом із Заходом підуть назустріч певним позиціям Росії.

                                                      ІІ. Світова політика

 

                                      Боснійська криза: уроки для України

 

 

Представники нової української влади заявляють про необхідність якнайскорішого підписання Угоди про асоціацію з ЄС. При цьому висловлюються сподівання на те, що уже сам факт підписання такої угоди дасть можливість розв’язати гострі проблеми, які постали перед країною.

Разом з тим досвід окремих країн свідчить, що асоційоване членство не убезпечує від соціально-політичних криз. Так, нещодавно масові заворушення прокотилися по Боснії і Герцеговині – країні, яка ще п’ять років тому підписала угоду про асоціацію з ЄС. Розпочалися вони у промисловому центрі – місті Тузла, де колишні працівники збанкрутілих підприємств вимагали повернути їм борги по зарплаті. За кілька днів протест охопив всю країну і переріс у масштабні заворушення. Їх учасники в Сараєво прорвалися до президентського палацу і будівлі уряду місцевого кантону і підпалити їх. В інших містах – Тузлі, Зениці , Мостарі, Баня-Луці протестуючі розгромили і підпалили офіси деяких політичних партій, автомобілі урядовців і поліції. В результаті постраждали сотні людей як з боку демонстрантів, так і з боку поліцейських, десятки були заарештовані. У відставку пішли глави кантонів Сараєво, Тузла і Зеніца.

Жителі країни втомилися від кумівства, корупції та непрофесіоналізму чинної влади, і вимагають створення технократичного уряду і реформування всіх інститутів влади.

Євросоюз не виключав навіть введення військ до Боснії і Герцеговини. З огляду на це Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кетрін Ештон закликала місцеві влади прислухатися до вимог народу і вжити термінових заходів для виведення країни з кризи.

Висновки і коментарі.

  • Незважаючи на те, що Боснія і Герцеговина ще в 2008 році підписала Угоду про асоціацію з ЄС та угоду про особливі торговельні заходи, що встановлює фактично режим вільної торгівлі з Євросоюзом, у даний час ця країна є однією з найбідніших держав Європи. За межею бідності перебуває 1/5 від загальної чисельності населення. Офіційний рівень безробіття тут становить 27,5% працездатного населення, а за неофіційними даними – не менше 44%. З них число молодих безробітних людей становить понад 25%.
  • Саме бідність і безробіття спровокували в країні широкомасштабні силові акції протесту, які стали наймасовішими з хвилювань початку 90 -х років минулого століття, що стали прологом до серії балканських воєн. Демонстранти також звинувачують владу в корупції. За оцінкою організації «Міжнародна прозорість», Боснія і Герцеговина лідирує серед балканських країн по рівню корупції.
  • Події у Боснії і Герцеговині – це ще й результат складної політичної ситуації у цій країні, що, у свою чергу, викликана її особливою політичною системою. Фактично країна являє собою конфедерацію двох державних утворень – хорватсько-мусульманської Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської. Таке становище склалося за підсумками Дейтонських угод 1995 року, підписаних за безпосередньої участі США. Знизивши градус політичного протистояння і фактично припинивши громадянську війну, ці угоди не розв’язали усі протиріччя в цій країні, яка через небажання трьох головних етнічних громад жити в єдиному політичному і правовому просторі, перебуває сьогодні в перехідному стані.
  • Проте навіть такий стан не завадив Боснії і Герцеговині підписати у 2008 році Угоду про асоціацію з ЄС. Населення країни покладало великі надії на зближення з Євросоюзом. Однак, на практиці ситуація в економіці не лише не покращилася, а навіть погіршилася.
  • Останнім часом для покриття постійно зростаючого дефіциту бюджету уряд активізував приватизацію державних підприємств. Це призвело до зупинки низки підприємств у Федерації Боснії і Герцеговини та масових звільнень робітників. В результаті у мусульманському регіоні Тузла стався соціальний вибух, який швидко перекинувся на інші регіони та столицю – Сараєво. Тож головною причиною гострої соціально-економічної кризи стала нездатність влади змінити ситуацію в економіці, зокрема, дати поштовх стагнуючій промисловості.
  • Загалом криза в Боснії і Герцеговині дає зробити два основні висновки, які варто було враховувати і Україні. По-перше, євроінтеграція, яка сприймалася жителями країн Східної Європи як панацея від політичних та економічних бід, виявилася не такою. Сама по собі угода про асоціацію з ЄС не може вилікувати суспільство ні від корупції, ні від бюрократії, ні від економічного застою. Тому державам, які претендують на членство в ЄС, необхідно шукати нові форми управління економікою та, головне, кардинально реформувати політичну систему. По-друге, існуючі політичні системи ряду європейських країн, насамперед з перехідною економікою, відчувають серйозну кризу довіри з боку населення і демонструють нездатність м'яко регулювати соціальні конфлікти. Як відомо, раніше масштабні протести паралізували політичний процес у Греції та Болгарії. Тепер це відбувається в Боснії і Герцеговині.
  • Єдиного рецепту для розв’язання таких проблем не існує. Що стосується Боснії і Герцеговині, то тут, імовірно, зняти напругу допоможуть відставка уряду та оновлення бюрократичного і партійного апарату в результаті дострокових парламентських виборів. Очевидно, у цій країні потрібно буде приймати інституційне рішення, тобто переглядати основи існуючої політичної системи як такої, що є незбалансованою і нездатною висунути «нагору» політиків, готових взяти на себе політичну відповідальність за структурні зміни в економіці.
  • Усі ці проблеми сьогодні повною мірою стосуються й України. Тож у разі продовження нашою країною курсу на європейську інтеграцію слід буде врахувати і «балканські» ризики асоціації з Європейським Союзом, які проявилися в Боснії і Герцеговині.

Нейтральна Швейцарія підриває основи Євросоюзу?

У Європейському Союзі дуже негативну реакцію викликали підсумки лютневого референдуму в Швейцарії, на якому жителі країни висловилися за обмеження імміграції у вигляді іноземної робочої сили. За скасування рішення про надання громадянам Швейцарії та держав-членів ЄС рівних прав при працевлаштуванні висловилися 50,3 % жителів країни.

Після цього швейцарська влада, посилаючись на результати референдуму, вже відмовилася підписувати угоду про відкриття свого ринку праці для Хорватії, яка вступила до Євросоюзу в 2013 році.

Єврокомісія висловила жаль з приводу таких дій Швейцарії і заявила, що вивчить їх можливі наслідки для двосторонніх відносин.

І такі наслідки не забарились: Європейський союз днями заморозив ряд грантів для швейцарських університетів. Зокрема, припинено фінансування інноваційної програми «Горизонт-2020», на яку протягом 2014-2020 років планувалося виділити 80 мільярдів євро. До роботи над проектом мали підключитися 8 тисяч осіб. Крім того, ЄС відмовив Швейцарії в участі у європейській програмі студентського обміну «Еразмус плюс». У 2012-2013 роках понад 2600 швейцарських студентів отримали можливість пройти навчання в університетах держав-членів ЄС. У Брюсселі пояснили, що участь Швейцарії в європейських грантових програмах неможлива, якщо вона не забезпечить на своїй території свободи пересування і працевлаштування для громадян ЄС.

Висновки і коментарі.

  • На референдумі, який відбувся у лютому ц.р. у Швейцарії, її громадяни підтримали пропозицію Швейцарської народної партії про посилення міграційної політики з метою обмеження числа мігрантів до країни. Основною причиною невдоволення швейцарських громадян стало збільшення числа приїжджих з країн ЄС: за останні 10 років це число зросло з 8 до 80 тисяч осіб на рік.
  • Підсумки референдуму стали шоком для Євросоюзу. На користь введення квот для іноземців (у тому числі для кваліфікованих працівників з країн ЄС) проголосували більше половини жителів конфедерації. Така позиція суперечить загальноєвропейським законодавчим стандартам, зокрема, угоді про вільне переміщення осіб. Тепер, зважаючи на результати референдуму, уряд Швейцарії має протягом найближчих 3 років переглянути угоду з Євросоюзом про вільну міграцію, яка діяла з 2002 року.
  • Як відомо, Швейцарія не є членом ЄС, однак входить до Шенгенської та Європейської економічної зони. Угоди між Берном і Брюсселем довгий час давали можливість вільного переміщення робочої сили і торгівлі. Нинішній референдум зламав таку ситуацію. Першим наслідком стала відмова Берна підписати угоду про вільний ринок праці з Хорватією.
  • У відповідь Брюссель оголосив про припинення участі Швейцарії у загальноєвропейських освітніх проектах «Горизонт-2020» (вартість 80 млрд євро) і «Еразмус плюс» (14,7 млрд євро). Така різка реакція пояснюється тим, що швейцарський референдум за посилення міграційних квот завдав потужного удару по активно декларованій у Європі ідеології мультикультуралізму. Інтереси європейського капіталу і євробюрократів спіткнулися на бажанні швейцарців захистити національну культуру та ідентичність від іноземного впливу.
  • У Брюсселі, схоже, не можуть зрозуміти причини результатів цього референдуму, для яких, на погляд європейських бюрократів, немає жодних економічних причин. Єврочиновники і політики настільки звикли до логіки суспільства споживання, що щиро не усвідомлюють: як можна ставити під загрозу економічні відносини між Швейцарією та ЄС через якісь там «культуру і самобутність»?
  • Між тим у швейцарців є достатні причини для хвилювань. Як зазначалося, річний приріст населення Швейцарії перебуває на рівні 80 тисяч осіб. У списку найбільших донорів мігрантів лідирує Німеччина, за нею йдуть Франція та Італія. Однак проблема навіть не в числі мігрантів, а в тому, що переважну їх більшість насправді складають турки, алжирці та марокканці, які потрапляють до Швейцарії через країни ЄС. Отже, результати проведеного тут референдуму щодо посилення квот мігрантів не слід розглядати лише в площині ринку праці.
  • Це підтверджує аналіз стану швейцарського ринку праці. Кількість непрацевлаштованого населення у Швейцарії у лютому 2013 року складала 3,4%, а в лютому 2014 року – 3,5%. У той же час у сусідній Франції безробіття у грудні 2013 року склало 11,1%, у Великобританії станом на січень 2014 року – 7,1% , а в Німеччині – 5,1%. Тобто, немає підстав говорити про те, що мігранти якось резонансно впливають на ринок праці Швейцарії або забирають шматок хліба у швейцарців. Однак тут є інша сторона – якщо брати етнічний зріз населення, то у Швейцарії пропорція іноземців становить уже 27% від усього населення в майже 8 мільйонів осіб. З огляду на це турботи швейцарців про збереження самобутності стають зрозумілими.
  • А Брюссель більше турбує те, що приклад Швейцарії може стати початком для ланцюгової реакції в інших державах ЄС. Зокрема, підсумки швейцарського референдуму вже привітала лідер французького Національного фронту Марін Ле Пен. Своє захоплення «чудовою новиною для національного суверенітету і любителів свободи по всій Європі» висловив лідер крайньої правої Партії незалежності Великобританії Найджел Фарадж. У тому ж дусі висловилися консерватори Голландії, Австрії та інших країн.
  • Найбільше швейцарський приклад може вплинути на Великобританію, де правляча Консервативна партія на чолі з Девідом Кемероном виступає за посилення міграційної політики. Як відомо, англійські консерватори навіть висловлюються за проведення у 2017 році референдуму з питання доцільності участі своєї країни в єдиному ринку Європейського союзу.
  • Можна також прогнозувати, що результати швейцарського референдуму можуть стати відчутною підмогою для європейських консерваторів напередодні виборів до Європейського парламенту, які мають відбутися у травні 2014 року.

МАКРОЕКОНОМІКА

ІІІ. Економіка України

Провал «капітального ремонту хати»

Попередня влада з самого початку задекларувала багато, на перший погляд, амбітних лозунгів, які, однак, не змогла реалізувати. Основна причина цього в тому, що самі ці лозунги були або утопічні, або демагогічні чи просто популістські. Про це свідчать висловлювання лідерів колишньої влади:

  • «Ми вперше розпочали реформи, які до нас ніхто не проводив».
  • «Ми здійснюємо «капітальний ремонт хати» (тобто України).
  • «Ми реалізуємо антикризову програму».

Цей перелік можна продовжувати, хоча не в цьому суть. Питання в тому, що український народ отримав в підсумку? А підсумок досить сумний. По багатьох позиціях результати діяльності вчорашньої влади виявились значно гірші, ніж двох попередніх влад періодів 2000-2004 рр. та 2005-2009 років.

  • Середньорічний приріст ВВП за 2010-2013 рр. становить всього 2,4%, або майже в 4 рази менший, ніж у 2000-2004 рр. і трохи вищий, ніж у 2005-2009 рр., коли був пік світової кризи (2008-2009 рр.) (рис. 1).
  • Основні показники інвестицій в основний капітал, прямих іноземних інвестицій, портфельних інвестицій, кредитів, прибутків підприємств у співвідношенні до ВВП за 2010-2013 рр. виявились у кілька разів нижчі, ніж у 2005-2009 рр., а окремі нижчі навіть у порівнянні з 2000-2004 рр.
  • Аналогічно показники дефіциту бюджету, поточного рахунку, державного боргу у співвідношенні до ВВП за 2010-2013 рр. виявились значно нижчі, ніж у 2005-2009 рр. та у 2000-2004 рр.

Висновки і коментарі.

Перше. Ситуація в економіці країни свідчить, що ніякого «капітального ремонту» не було. Навпаки, продовжувалась деградація економічної системи, що розпочалась після 2004 р.

Друге. Втрата динаміки в економіці свідчить не лише про її деградацію, але й про відсутність реформ, про які так багато говорилось.

Рис. 1. Динаміка макроекономічних показників України, % до ВВП

Розроблено за даними Держстату, Мінфіну, НБУ

Головним донором бюджету став … НБУ

За даними Держказначейства, за січень 2014 р. до загального фонду Держбюджету надійшло 22,5 млрд грн. Це на 12,2% більше, ніж за січень 2013 р., хоча законом про Держбюджет бюджетні надходження мали зрости на 17,5%. Водночас є питання по структурі надходжень. За даними Міністерства доходів і зборів, коштів надійшло 17,7 млрд грн. Різниця у 4,8 млрд грн (22,5-17,7) трактується як інші доходи, які становлять 21,3%.

  • Аналіз свідчить, що основна частина інших доходів – це доходи від Національного банку України. Йдеться про доходи, які НБУ отримує як перевищення над своїми видатками, і які він має перераховувати у Держбюджет. Вони головним чином утворюються від грошово-емісійної та обігової діяльності НБУ і регулярно (щорічно) перераховуються до Держбюджету.
  • Однак проблема полягає в тому, що якщо традиційно такі перерахування НБУ в Держбюджет були в межах 1-1,5% доходів бюджету, то тепер ця частка зросла до 8,3% (рис. 1). Переважна більшість експертів сходяться на тому, що це робота «друкарського верстата» НБУ.
  • Виходячи з пропорцій минулого року, в січні-2014 р. від НБУ в бюджет надійшло близько 4 млрд грн. На весь нинішній рік від Нацбанку було заплановано надходження 22,8 млрд грн. Однак, виходячи з пропорції 2013 р., ця сума може сягнути 40 млрд грн. В останні два роки саме ця дохідна стаття незмінно перевиконується. Так, у 2012 р. при плані 13,2 млрд грн до бюджету надійшло 23,6 млрд грн ( майже 180%), у 2013 р. при плані 23,1 млрд грн надійшло 28,3 млрд грн (майже 123%). В останні роки саме перерахування Нацбанку стало найбільш зростаючою статтею бюджету.
  • Схоже, влада знайшла невичерпне джерело підживлення бюджету. При збереженні таких темпів у 2014 р. НБУ може «надрукувати» для скарбниці 40 і більше млрд грн. Фактично це є емісією, яку, до речі, закон забороняє використовувати для наповнення бюджету.
  • До речі, така практика почалась ще в 2008 р. при уряді Ю.Тимошенко. У кризовий 2008 р. Тимошенко з боями вибила з НБУ багато грошей. Уряд М.Азарова продовжив цю практику зарахування емісійних грошей в бюджет.
  • Порівняння макроекономічних показників грошово-кредитного ринку за січень 2014 р. і 2013 р. з такими ж показниками 2008-2009 рр. свідчить, що на цьому ринку формуються девальваційні та інфляційні чинники. Невдалі дії з макроекономічного регулювання ринку в 2008 р. зумовили сплеск інфляції та девальвації у 2009 р. Подібні дії у 2013 р. дають таку ж реакцію ринку у 2014 р. (рис. 2).

Висновки і коментарі.

Перше. Загострення ситуації в економіці та посилення інфляційно-девальваційних очікувань в 2013 р., разом із загостренням політичної кризи, уже в лютому 2014 р. призвело до девальвації гривні на 7,8%.

Друге. Надмірне захоплення адміністративними методами регулювання грошово-кредитного ринку, яке давало певний час позитивні результати у вигляді стабільного курсу гривні та інфляції, сьогодні створило великі перекоси і деформації на цьому ринку. Це може призвести до негативних наслідків у 2014 р.

Рис. 1. Перерахування прибутків НБУ в держбюджет та їх відношення до доходів бюджету

Розроблено за даними НБУ

Рис. 2. Показники фінансової системи України, млрд грн

Розроблено за даними НБУ

  Банки повертаються до … кризи?

З початку 2014 р. ситуація в банківській системі України стала дуже схожа на ситуацію початку 2009 р. Практично всі показники грошово-кредитного ринку України дали спад. Це сталось вперше після кризового 2009 р., тобто за останні 4 роки.

  • Найбільшу тривогу викликає скорочення депозитів, яке за січень 2014 р. сягнуло 15,1 млрд грн. Це майже стільки, скільки було в пік кризи – у січні 2009 р. (18,3 млрд грн). Однак нинішня ситуація дещо відрізняється від ситуації 2009 р. Зокрема, в січні 2014 р. депозити в іноземній валюті юридичними особами скорочувались значно активніше, ніж у січні 2009 р. (рис. 1).
  • Водночас відбулось скорочення кредитування економіки – приблизно в такій же пропорції, як і в січні 2009 р. Це насамперед зачепило кредитування юридичних осіб, оскільки фізичні особи після 2009 р. так і не отримали належного кредитування. Найбільше скорочення кредитування відбулось в іноземній валюті (рис. 2).
  • Внаслідок цього в банках склалась скрутна ситуація – дефіцит ресурсів, зниження ліквідності, підвищення відсотків за депозити і кредити. Не зважаючи на це, Національний банк істотно посилив мобілізацію коштів з банків. Лише за січень 2014 р. НБУ мобілізував з комерційних банків 94,8 млрд грн – майже стільки, як за весь 2009 р.
  • Залишки коштів на кореспондентських рахунках у січні 2014 р. скоротились на 8,4 млрд грн, або в 20 разів більше, ніж у січні 2009 р.
  • На відміну від січня 2009 р., коли банки підняли депозитні ставки, щоб утримати депозити, у січні 2014 р. ставки, навпаки, були знижені. Лише коли почалось масове скорочення депозитів, банки почали підвищувати ставки.

Висновки і коментарі.

Перше. З огляду на ризикову ситуацію з курсом гривні та з урахуванням економічних (тривале зростання девальваційних очікувань) та політичних (Євромайдан) аспектів банки виявились не готовими до загострення ризиків на грошово-кредитному ринку, зокрема для стримування відтоку депозитів.

Друге. НБУ, який краще від комерційних банків володів ситуацією про наростання девальваційних очікувань, теж не вжив достатніх упереджувальних заходів до локалізації вилучень депозитів. Більше того, він сам істотно збільшив мобілізацію ресурсів банків.

Рис. 1. Криза депозитів України, млрд грн

Розроблено за даними НБУ

Рис. 2. Криза кредитування економіки України, млрд грн

Розроблено за даними НБУ

ІV. Світова економіка

                           Підсумки 2013 р. визначають можливості 2014 р.


У 2013 р. у світовій економіці мали місце специфічні, характерні для посткризового періоду, економічні процеси. Міжнародні експерти вважають, що ці процеси матимуть місце і в 2014 р. Тобто, нинішнього року ситуація у світовій економіці та у більшості провідних країн складатиметься значною мірою аналогічно, як і в 2013 р.

  • Прогнозується, що на грошово-кредитних ринках ситуація майже не зміниться. Ліквідність у банках залишається в дефіциті. Ситуація з проблемними кредитами теж напружена. Довіра до банків повертається повільно.
  • На фондових ринках збережеться затишшя з незначною кон’юнктурою. Після обвалу ринків у 2009 р. штучно роздуті та «занадто ризикові» пакети акцій були секвестровані. Таке очищення фондового ринку відіграло позитивну роль у 2013 р., і ця роль збережеться в 2014 р. Виснажений фондовий ринок вже не має куди падати, але й не має ще сили зростати. Підвищення попиту на акції, яке намітилось у 2013 р., та падіння попиту на облігації мало позитивні наслідки, і це може продовжитись у 2014 р.
  • У 2013 р. продовжували знижуватись ціни на сировину. Така тенденція збережеться в 2014 р. Це зумовлюється зниженням динаміки індустріалізації економіки та будівництва інфраструктури, що призвело до зниження динаміки попиту на сировину. І цей процес теж є позитивним.
  • У 2008-2009 рр. в епіцентрі фінансової кризи був ринок нерухомості. Це створило враження непривабливості цього ринку в найближчі кілька років. Однак у 2013 р. динаміка продажу і ціни на нерухомість пішли вгору не тільки в США, але й по всьому світу. Кількість угод на глобальному ринку нерухомості досягла рівня кінця 2007 р. Ця тенденція збережеться в 2014 р. Таке пожвавлення ринку нерухомості позитивне, хоча великого потенціалу воно не має.
  • У 2013 р. економіка США буде найдинамічнішою, конкурентоспроможною і стійкою в світі (приріст ВВП – 1,9%). Ця тенденція збережеться і в 2014 р. Економіка США уже п'ятий рік зростає, причому в 2013 р. зростання було найбільшим серед розвинених країн, навіть у порівнянні з окремими великими економіками, що розвиваються (наприклад, Бразилії). У післякризовий період США активно нарощували свою енергетичну незалежність (виробництво нафти зросло на 56%, газу – на 27%). Ці тенденції будуть продовжуватись у 2014-2016 рр.
  • Європа і Японія теж витримали кризу, а в 2013 р. навіть вийшли з неї (приріст ВВП Японії – 2%, єврозони – спад 0,7%). У 2014 р. очікується, що ці тенденції продовжаться.
  • 2013 р. показав, що економіка Китаю більше не може рости на 10% в рік і уповільнить темпи зростання, які в 2013 р. становили 7,8%, а в 2014 р. можуть бути в межах 6-7%.
  • У 2013 р. уповільнились темпи економічного зростання в країнах, що розвиваються, насамперед у країнах БРІКС. Ці тенденції збережуться і в нинішньому році. Тому в 2014 р. сукупна частка США, Великобританії, Німеччини та Японії у світовому ВВП буде більша, ніж частка БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай).

Висновки і коментарі.

Перше. У 2013-2014 рр. формуються нові тенденції, які змінюють динаміку розвитку економіки за останні 10-15 років. Характерною рисою цих тенденцій є зниження динаміки в країнах, що розвиваються, і її підвищення в розвинених країнах та скорочення розриву між ними. Тобто, рано списувати «старі» країни з мотиваційного курсу цивілізаційного прогресу.

Друге. Тенденції 2013-2014 рр. підтверджують девальвацію курсу розвитку сировинних економік. Водночас ці тенденції свідчать про актуалізацію фондового ринку, зокрема інвестування в облігації як найбільш ліберального і волатильного сегменту ринку.

Третє.
Серед основних груп країн на перший план виходять країни СНД, на другий – країни NEXT-11, а країни БРІКС перебувають на третьому місці. Оскільки останні дві групи – це ще й великі економіки, вони значною мірою будуть підтримувати позитивну динаміку світової економіки.
 

Рис. 1. Приріст (спад) ВВП в групах країн в 2013 р., %

Розроблено за даними CIA

Фондовий ринок Росії зреагував на військову агресію

Фондовий ринок Росії 3 березня позначився істотним зниженням основних індексів. Індекс РТС МСК впав більш ніж на 10,5%, індекс ММВБ - більш ніж на 9,5%. Експерти пов’язують це із загостренням відносин Росії та України. Рублеві ціни більшості «фішок» на Московській біржі впали в межах 15%.

  • Найбільше подешевшали акції АФК «Система», «Інтер РАО» IRAO, «Газпрому», «Газпром нафти», «Лукойлу», НОВАТЕК, ВТБ, «Норнікеля», «Полюс Золото», «Роснафти», «Ростелекому», Ощадбанку Росії, «Сургутнафтогазу», «Татнафти», ФСК ЄЕС (рис. 1).
  • Для порівняння. У серпні 2008 р. після початку війни з Грузією індекс РТС впав на 6,51%, ММВБ - на 5,25%. У лідерах падіння тоді теж опинилися акції нафтогазового і фінансового секторів: «Газпрому» - на 7,2%, «Лукойлу» - на 7,3%, «Роснафти» - на 9,9%, а також «Сбербанку» – на 7,8%, ВТБ - на 7,3%.

Висновки і коментарі.

Перше. Реагуючи на кримські події, фондовий ринок Росії в березні 2013 р. упав більше, ніж у серпні 2008 р. – після початку війни з Грузією.

Друге. У березні 2013 р. фондовий ринок України теж зреагував на кримські події і впав майже на 10%.

Третє. Акції «Газпрому» в березні 2013 р. опустились до рекордного кризового рівня – січня 2009 р .

Четверте. Основні світові фондові ринки у березні 2013 р. не зазнали спаду, а навпаки – зросли, хоча теж відповідним чином зреагували на кримські події.

Рис. 1. Приріст (спад) міжнародних фондових індексів у 2014 р., %

Розроблено за даними НБУ, finance.ua

 

Рис. 2. Спад російських акцій станом на 03.03.2014, %

Розроблено за даними Корреспондент.biz

Рис. 3. Динаміка акцій «Газпрому», руб.

                                                                                    

Розроблено за даними «Газпрому»

                                                                                    

                                                                                    

  У 2013 р. у світовій економіці мали місце специфічні, характерні для посткризового періоду, економічні процеси. Міжнародні експерти вважають, що ці процеси матимуть місце і в 2014 р. Тобто, нинішнього року ситуація у світовій економіці та у більшості провідних країн складатиметься значною мірою аналогічно, як і в 2013 р.                                                                                                                                                                          

  У 2013 р. у світовій економіці мали місце специфічні, характерні для посткризового періоду, економічні процеси. Міжнародні експерти вважають, що ці процеси матимуть місце і в 2014 р. Тобто, нинішнього року ситуація у світовій економіці та у більшості провідних країн складатиметься значною мірою аналогічно, як і в 2013 р.                                                                                     

Повернутися назад до розділу